Остання надія Путіна: як російська дипломатія попрямувала по шляху Гітлера

27 травня 2022, 06:31
За часів Гітлера демократичний світ пішов на змову з агресором і жорстоко за це поплатився. Зараз історія може повторитися.
Україна США Британія Росія
Змова Заходу з Путіним через деякий час може призвести до нової війни / ua.depositphotos.com

Цілком очевидно, що новітня зброя, передана західними країнами Україні, зможе зупинити наступ російської армії і звернути її назад. Це буде важка і кровопролитна війна, але в її результаті немає сумніву, як після відображення першого наступу Вермахту в Росії і вступу у війну США в грудні 1941 не було сумнівів, що військова машина країн Осі приречена на поразку. Перелом у війні настав у другій половині 1942, а все подальше стало тривалим кінцем гітлерівської коаліції.

Однак, у Гітлера в 1942, як і у Путіна зараз залишається надія на благополучний, нехай і не переможний результат війни. Ця надія - дипломатична. Німеччина проводила постійні дипломатичні зондажі, сподіваючись розколоти антигітлерівську коаліцію, умовити англо-саксонські демократії вийти з війни, обіцяючи в якості плати чималі поступки. Як відомо, антигітлерівська коаліція залишилася непорушною і це призвело світ до перемоги над тоталітаризмом і мілітаризмом Германо-Австрії, Італії, Японії, Угорщини.

А ось в 1938 - початку 1939 р було інакше. Демократичний світ пішов на змову з агресором. Погодився на аншлюс Австрії, на розділ Чехословаччини, на окупацію Італією Албанії, готовий був надати билася з японцями китайську армію Чан Кайши самій собі - і в результаті та сама війна.

відео дня

Головні бенефіціари 1938-39 рр. - Германо-Австрія, Угорщина, Італія, Японія виявилися в кінцевому рахунку головними жертвами своїх же агресивних режимів, підтримуваних народами цих країн. Але між цим "кінцевим рахунком" і солодкими успіхами перемог, безкровних або легких, пролягли шість років страшної війни, що забрала життя 80 мільйонів людей і позбавили фізичної і розумової повноцінності ще 136 мільйонів поранених, контужених, уражених променевою хворобою і морально розчавлених таборами і втратою близьких, примусовою працею, зґвалтуваннями...

Серед жертв виявилися і умиротворителі-Великобританія, Франція, і шукали своїх вигод СРСР і США, і так умиротворені Германо-Австрія, Японія, Угорщина, Італія. З жертв байдужості і умиротворення найбільше постраждав Китай, істотно менше - Чехословаччина.

Шлях відходу від принципів гуманізму і людяності заради миттєвих вигод світу виявився непродуктивним. Велика війна вибухнула в Європі через 10 місяців після Мюнхенської змови і набула світового характеру через три роки. Навіть для Гітлера і Муссоліні, які лікували в Мюнхені, успіхи закінчилися через чотири роки, а незабаром їм довелося закінчувати і рахунки з життям.

читайте такожЗняти хрест або надіти труси: чому Заходу варто поквапитися за допомогою УкраїниДля Путіна нині залишається, здавалося б, та ж ефективна дипломатична зброя - розкол антипутінської коаліції дипломатичними методами та економічним тиском (нафта, зерно тощо). І багато хто на Заході починає говорити про "збереження обличчя" російському диктатору, про необхідність миру якнайшвидшого і безпринципного, про новий територіальний поділ України, про втому від війни, яка йде не на їх території, а на землі багатостраждальної України. Такі розмови тільки що звучали в Давосі, їх підживлюють експертні оцінки і деякі впливові ЗМІ.

Говорять так, а серед них я бачу представників держав умиротворителів, і держав умиротворених Мюнхеном, повинні згадати минуле і ту ціну за політичну короткозорість, яку всім довелося заплатити в 1939-45 рр.

У відповідь на радісні слова справжнього джентельмена і доброї людини Невілла Чемберлена - "я привіз мир нашому поколінню", англійці почули сувору відповідь Черчілля - "ви погодилися на ганьбу - ви отримали його, тепер ви отримаєте війну". Чемберлен, який не подав у відставку 10 травня 1940 р., а сер Вінстон Черчілль прийняв цю війну і виграв її. Але якою ціною!

Слова великого британця, переможця нацизму, повинні набатно звучати над сьогоднішнім світом. Вони актуальні як ніколи.

Андрій Зубов, російський історик

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти