Чи втратить Путін союзника в особі Орбана

Будапешт уже давно сформулював свій пакет вимог до України, необхідних для нормалізації відносин між країнами. Серед вимог, наприклад, відмова від низки положень закону про освіту та вирішення питань, пов'язаних із діяльністю бізнес-структур, зокрема, ОТР-банку, що має угорський родовід. Дуже багато проблем у відносинах України та Угорщини цілком можна розв'язати. Тож потепління у відносинах Києва і Будапешта цілком можливе, і візит Орбана до Києва може цьому посприяти.

Інша річ, що україно-угорські відносини, як і раніше, будуть далеко не ідеальними і час від часу затьмарюватимуться політикою що Києва, що Будапешта. Та й в Україні частина політиків вважає, що в жодному разі не можна йти на вимоги Будапешта, оскільки слідом за ним свої вимоги висунуть румуни, болгари і так далі, і дійде до росіян.

Однак оскільки ми націлюємося на членство в Євросоюзі й розпочали відповідні переговори, а в Раді ЄС найближчі півроку "рулитиме" Будапешт, ми більше зацікавлені в нормалізації відносин, ніж угорці: у нас триває війна, склалася ахова ситуація з економікою та фінансами. При всьому цьому створювати собі зайві проблеми і недругів на зовнішньому фронті – не наймудріша ідея.

Слід зазначити, що позиція Будапешта далека від конструктивної, оскільки для партії Орбана тема захисту угорської меншини в Україні є однією з незмінних карт, яка постійно розігрується. Угорці відчувають фантомні болі за "великою Угорщиною". А оскільки більшість сусідів Угорщини є членами Євросоюзу і НАТО, угорцям там особливо не розгулятися, тому їхня риторика закінчиться на Україні. Це неминуче.

Рекомендуємо:

Вимоги Угорщини до України щодо вступу в ЄС: розгортається новий скандал?

Розрядка напруженості у відносинах Києва і Будапешта можлива. Для цього потрібна лише політична воля і відмова від пострадянської парадигми про те, що немає угорців, а є угорськомовні українці. Така постановка питання не буде сприйнята Будапештом, оскільки з 1991 року в обмін на політичну лояльність угорської меншини у Берегівському та Виноградівському районі угорці до 2014 року мали деяку культурну автономію. У Береговому навіть написи на будівлях дублювалися українською та угорською мовами. Навпроти угорського університету в Береговому в магазинах і кав'ярнях висить один годинник, який показує київський час, та інший – який показує час за Будапештом. Цього не можна не помітити, як і безліч автомобілів з угорськими номерами. Так, кілька десятків тисяч жителів цих районів фактично живуть на дві країни і з двома паспортами. Але іноді слід жертвувати чимось меншим заради більшого. Так може бути і у відносинах із Будапештом.

Тож потепління у відносинах між Україною та Угорщиною можливе, але воно може бути тільки внаслідок поступок із боку Києва. Адже ніякого "угорського сепаратизму" до 2015 року в окремих районах Закарпатської області не спостерігалося. Так, у школах було навчання угорською мовою. Так, багато дітей потім їхали в Угорщину вчитися далі. Так, багато хто не повертався. Але жодної загрози національній безпеці України з цього не виникало.

Ба більше, в угорських селах у 2014 році, я це добре пам'ятаю, збирали гроші на підтримку батальйону "Карпатська Січ", кістяк якого складали галичани. Угорська меншина Закарпаття демонструвала свою повну політичну лояльність Києву.

Тому піти на поступки, наприклад, у частині того ж закону про освіту, заради нормалізації відносин із Будапештом, на мій погляд, не буде великою помилкою.

Рекомендуємо:

Найбільша небезпека для Заходу - це не РФ чи Китай

Орбан у Євросоюзі виступає своєрідним дисидентом, часто займаючи опортуністичну позицію щодо колективних рішень. Справа навіть доходить до того, що в ЄС почали ставити питання про зміну принципу консенсусу під час ухвалення рішень. Адже у блокуванні допомоги Україні та в процесі нашої інтеграції з НАТО Угорщина займає досить активну позицію.

Щоб прискорити процес пошуку та досягнення порозуміння між Україною та Угорщиною, Євросоюз може тиснути на Орбана фінансовими важелями. А от від тиску на Україну в ЄС поки що утримуються з огляду на фактор війни. Тому педалювати цю тему, принаймні найближчим часом, навряд чи будуть. Далі, якщо переговори про членство України в Євросоюзі 2025 року підуть успішніше, наполегливість ЄС у плані приведення у відповідність українського законодавства стане більш відчутною. Поки що на нас сильно тиснути точно не будуть.

Утім, незважаючи на можливе потепління відносин між Києвом і Будапештом, Путіну не загрожує втратити союзника в особі Орбана на міжнародній арені. Оскільки Орбан діятиме за принципом "розумне теля двох мамок смокче": він намагатиметься отримувати вигоди від членства в Євросоюзі (він увесь час натякає, що Брюссель заборгував йому), і отримуватиме енергоносії з Росії за цінами, помітно нижчими, ніж Німеччина або Нідерланди (звісно, це для Орбана приємний бонус). Так він діятиме і далі.

Тож цілком можливо, що незабаром негатив Угорщини щодо України відійде на другий план. Але для нас це буде важливо, оскільки Угорщина – це одне з вікон до Європи.

До речі, на саміті миру в Швейцарії Угорщина не просто була присутня, а й підписалася під підсумковим комюніке. Але це ні про що не говорить. Така вже багатовекторність Орбана, його позиція "і вашим, і нашим". Підігруючи Путіну, Орбан не буде демонструвати повну лояльність щодо нього. Він хитрий, і поки що в його діях нічого не зміниться.

Андрій Золотарьов, директор аналітичного центру "Третій сектор", політичний аналітик, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред