Оборона країни - завдання усього народу. Так написано в Конституції, на яку люблять посилатися усі, хто ревно слідкує за дотриманням власних прав. Намагання перешкоджати обороні країни - антинародна, ворожа діяльність.
Як би огидно не виглядали часом картинки з "доганяннями" повістками, мобілізація - це не примха воєнкомів. Від того, що мобілізаційна система Міноборони не уміє поки організувати свою роботу таким чином, щоб не викликати суспільне збурення, нічого не змінюється принципово - повістку треба брати, до військкомату треба йти, якщо виникає потреба - треба одягати форму і брати до рук зброю.
Вже кілька місяців спостерігаю в соцмережах наростання, як сніжний ком, інформаційної кампанії про те, як не отримати повістку. Її учасники - легіон щасливоликих адвокатів чи правників - лукаво підбурюють громадян уникати призову до лав Збройних сил, ховаючись за формальними нормами правових і регуляторних актів.
У цій діяльності, чи відбувається вона через бажання хайпонути на страху громадян, чи через послужливість перед ворогом, немає здорового глузду і служіння суспільному благу. Де будуть ці адвокати, якщо переможе ворог? Яка користь від того, що громадянин, який може і повинен служити, уникне виконання свого обов'язку через суто формальні обставини?
Так, у нас багато випадків, коли "гребуть" усіх без розбору. Медкомісії найчастіше не більше, ніж формальність (так, знаю, що іноді і без них обходиться). Ну, то якщо ви такі хороші адвокати - допомагайте тим, хто реально не може і не повинен служити, встановити реальні факти, підтвердити діагнози і т.д. Добивайтесь законних рішень центрів комплектації, якщо вони порушують закон. Відновлювати справедливість - є безмежне поле для діяльності.
Але діяльність, яку не можна назвати інакше, ніж підбурювання уникати виконання конституційних обов'язків - є злочином. І час, напевно, перевірити, наскільки карним є цей злочин?
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
