Сто сімдесят шостий день війни запам'ятався, по-перше, зустріччю у Львові. А по-друге, новими вибухами в Криму.
Зустріч (насправді - серія зустрічей) була, на мій погляд, дуже важлива і стосувалася цілком практичних речей, таких як, наприклад, забезпечення безпеки Запорізької АЕС, розслідування ООН в Оленівці й обмін полоненими.
Я не буду тут докладно розповідати, про що йшла мова, Ви все можете знайти в мережі. Так, напевно, і самі все чули по телевізору або радіо. Тут важливо те, що у всіх трьох львівських переговірників (Зеленського, Ердогана і Гутерріша) більш-менш близькі погляди на можливі варіанти вирішення цих проблем.
Крім того, Ердоган, мабуть, виконав прохання Путіна і передав Зеленському пропозиції щодо початку мирних переговорів. Інакше навіщо б Зеленський став публічно повторювати, що він сяде за стіл переговорів з Москвою тільки після повного виведення російських військ з України.
І Ердоган і Гутерріш вислухали Зеленського з розумінням. Ердоган навіть вважав за потрібне ще раз повторити, що Туреччина в цій війні однозначно на боці України. Сторони ще раз продемонстрували єдність поглядів з усіх ключових проблем цієї війни.
Чого, зрозуміло, не можна сказати про Путіна. У нього з усіх цих питань є своя, глибоко оригінальна позиція. Біда тільки в тому, що він її виразно не може сформулювати. А коли його соратник, Дімон Медведєв, береться таки оформити її в слова, то без використання фекальної лексики він обійтися вже не може...
В принципі, Зеленський має рацію. Розмовляти нема про що. Ну про що розмовляти з Медведєвим? Та й з Путіним - теж... Вони втратили здатність реалістично оцінювати своє становище, живуть у вигаданому світі, в якому у них під рушницею "друга армія світу" і керують вони народом, що купається в їх благодіяннях. Вони впевнені, що як і раніше на щось впливають і їхня думка когось цікавить.
А тим часом сьогоднішні торги на ММВБ показали з усією ясністю ту траєкторію, яку описала Росія за останні кілька місяців: сьогодні вперше обсяг торгів доларами виявився меншим від торгів юанями.
Що ж, привітаємо Росію: вона домоглася чого хотіла. Вона пішла зі сфери впливу США. А вже як вона страждала, як мучилася від цього американського імперіалізму... Просто серце кров'ю обливалося дивитися, як янкі над нею, бідною, знущалися...
Тепер вона знайде, нарешті, спокій разом зі своїми новими друзями-китайцями. Ці швидко їй пояснять, що до чого. І де і біля якої параші її місце. Хай подивиться на своїх африканських колег. Ці вже наїлися вдосталь "дружби" з Китаєм і ностальгічно згадують золоті деньки європейського колоніалізму...
Але і заслужено. Вони самі цього хотіли. І вони це отримали. В умовах існування де-факто двополярного світу, не можна, пішовши від Заходу, не потрапити в обійми Китаю.
Навіть настільки улюблена всіма кремлівськими політологами гравітаційна модель світової політики констатує, що не можна створити власний центр сили, контролюючи лише 2% світового ВВП і 1,5% населення.
Вони, правда, люблять цю модель застосовувати тільки при аналізі відносин Україна - Росія, але на більш глобальні узагальнення їхньої фантазії (або сміливості?) бракує...
А нові вибухи в Криму (і не тільки) трапилися зовсім нещодавно і жодних деталей поки ще невідомо. А поки перерахую лише список того, що знову "ненавмисно" у росіян вибухнуло:
- У Бєлгородській області підірвані склади боєприпасів 20-ої армії, що воює під Ізюмом;
- У Новій Каховці знову ракети потрапили в міст і дорожнє полотно на дамбі. Крім цього, були ще вибухи;
- Вибухи в Керчі. Деталі уточнюються;
- Щонайменше 4 вибухи під Севастополем ( у тому числі на військовому аеродромі Бельбек);
Кому цікаво, повідомляю: на аеродромі Бельбек дислокується 38-ий винищувальний авіаційний полк ВПС РФ. У його складі 12 СУ-27, 12 СУ-27СМ, 3 СУ-27УБ і 5 СУ-30м2. Так само там знаходиться Севастопольський авіаційно-рятувальний центр МНС РФ.
читайте такожПідсумки півроку війни: армія України готова до контрнаступу
Якщо удари були хоча б навіть наполовину такі ж ефективні, як в Новофедорівці і під Джанкоєм, то можна привітати нового командувача Чорноморським флотом віцеадмірала Віктора Соколова: перший робочий день у нього видався на славу.
До речі, тепер в України буде свій військовий супутник стеження ICEYE і ЗСУ отримуватимуть інформацію в режимі реального часу. Так що точність і оперативність реакції української артилерії (як ствольної, так і реактивної) виросте ще сильніше.
Ну ось і все на сьогодні. День знову видався непоганий. І знову стало ще зрозуміліше, що перемога буде за нами. Тому, що наша справа правильна, а ворог буде розбитий.
Слава Україні!
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
