За час американської присутності в цій країні не було побудовано жодного великого інфраструктурного проєкту або підприємства для створення робочих місць.
Зате була маса грантових структур і терабайти флешок із презентаціями "як потрібно жити".
І в кожного американського "орієнталіста" у Вашингтоні була своя або споріднена ГО-шка, через які пройшли сотні мільйонів доларів у вигляді "грантової корупції".
Процвітала корупція місцевої влади, судове безправ'я, а ключову лікарню в Кандагарі побудували ще китайці в 70-х роках.
Кільцеву дорогу в країні не ремонтували, бо нею могли переміщатися таліби.
Процвітав наркотрафік і вирощування опіумного маку.
Хай краще ростять мак, ніж воюють - думали тоді в Кабулі.
Талібан саме тому й переміг, що ніс якусь зрозумілу народу "середньовічну справедливість" з публічними стратами корупціонерів, спалюванням посівів маку і законами шаріату.
Я не є апологетом політики талібів, але просто функціонерам США в Афганістані потрібно було перед відправленням у Кабул проводити тести на знання книги Саїда "Орієнталізм", а не нести "тягар білої людини" в афганські кишлаки.
1,5 трлн дол витрачено, а в країні не залишилося нічого новоствореного, матеріального і цінного, крім кількох готелів у Кабулі та кількох ресторанів і магазинів. Ну і купи кинутої військової техніки.
У цьому і криється крах політики США в Афганістані, Іраку, Сирії, Лівії.
Потрібно насаджувати не ідеологію, а матеріальний розвиток на базі місцевого національного життєвого укладу.
Замість цього, США в цих країнах насаджували "японську модель" на базі тривалої окупації.
Але якщо спрацювало один раз, то завдяки адаптивності японців до нових форм розвитку, що були закладені не 1945 року, а в епоху Мейдзі.
П'ять трильйонів доларів витратили США на всі ці війни, суму, цілком достатню для системної реконструкції Глобального Півдня.
Саме тому, Китай діє інакше.
Він не посилає свої війська, а "посилає" інвестиції.
Китайська компанія SAKO Afghan і Мінгірпром Афганістану підписали угоду на будівництво цементного заводу біля міста Пулі-Алам (провінція Логар).
Сума інвестицій - $145 млн.
Планова потужність підприємства - до 2500 тонн цементу на добу.
Це один із прикладів, є й інші. І в Китаю в Афганістані може вийде, на відміну від Британії, СРСР і США.
Хто такий Олексій Кущ?
Олексій Кущ - фінансовий аналітик, економічний експерт. Живе у Києві, працює в Аналітичному центрі "Об'єднана Україна". Автор аналітичних публікацій, активно веде блог на своїй сторінці у Facebook. Колишній радник президента Асоціації українських банків.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
