Інтереси Росії щодо України несумісні з існуванням української держави, а тому російсько-український конфлікт може тривати впродовж десятиліть. До того ж, у Росії є не лише свої власні цілі та інтереси щодо нашої держави, але й засоби, аби намагатися нав’язати нам своє бачення світу. Москва наполегливо намагатиметься переконати нас і світ, що Україна має бути проросійською буферною зоною. У розумінні Кремля Україна ну ніяк не може бути незалежною.
Тому виключати можливість ескалації бойових дій у 2022 році або розширення географії зони конфлікту на нові українські території не можна. Це – досить реальний сценарій розвитку подій.
Чи вдасться Росія у 2022 році до більшої агресії, зокрема, до широкомасштабного наступу, залежатиме від трьох факторів.
- По-перше – від волі українського суспільства і української держави до спротиву. Якщо прагнення протистояти Росії буде придушене, Москва може або нав’язати свою волю політично, або вдатися до обмеженої операції, щоб поставити крапку і змусити Україну капітулювати. Але, на щастя, Збройні сили України у набагато кращому стані, ніж у 2014 році, а, крім того, є велика кількість добровольців, які воювали і мають відповідний досвід, є громадянське суспільство і політичне керівництво, яке не дає підстав сумніватися у тому, що буде віддано наказ стріляти у відповідь, захищаючи кордон і державу.
- По-друге – від наших партнерів по регіону і того, що вони зможуть зробити, як зможуть підтримати Україну під час війни. Сьогодні ми бачимо їхню готовність допомагати. Зокрема, Литва, маленька країна за розміром, але входить до п'ятірки країн, які роблять найбільший внесок у підтримку ЗСУ та підвищення нашої обороноздатності. Польща і Румунія також підтримують Україну політично. Люблінський трикутник та інші формати є доказом того, що ці країни усвідомлюють загрози з боку Росії, тому в політичному, економічному та військовому плані вони нас підтримують, але, це не означає, що вони воюватимуть за нас.
- По-третє – від Сполучених Штатів Америки і Великої Британії. Для нас важливою є їхня підтримка і зброєю, і розвідувальною інформацією, і іншими засобами військового плану. Наприклад, присутність американського есмінця у Чорному морі робить росіян більш чемними і менш нахабними. Тому, якщо буде "гарячий" конфлікт, присутність американських кораблів та літаків однозначно служитиме стримуючим фактором.
Головним критерієм, яким буде керуватися Росія, ухвалюючи рішення про початок активних бойових дій проти України, буде те, як вона оцінюватиме слабкість України та Заходу.
Якщо Росія вдасться до масштабних військових дій, Україна може суттєво постраждати – вона, можливо, втратить частину своїх територій та точно втратить велику кількість українських громадян (і військових, і мирного населення). Але – Україна точно не втратить свою державність.
Крім того, сама Російська Федерація, наважившись на подібну операцію, може підірватися і втратити свій статус зростаючої потуги. Це дорого коштуватиме їй. Адже в разі реалізації такого сценарію у Росію підуть "двохсоті", що, безсумнівно, викличе невдоволення російського населення цією війною. Хоча, слід визнати, за великим рахунком російське населення до війни майже готове.
читайте такожУкраїна для Путіна – кістка в горлі: або проковтне, або задихнеться, втративши її
Успішні військові кампанії Росії у Сирії та інших країнах показують, що росіяни дуже інноваційні у війні та доволі успішні. Вони невеликою кількістю можуть робити доволі суттєві речі. Але в Україні Росія може загрузнути, що дуже боляче вдарить по іміджу боєздатної, ефективної, новітньої російської армії. Не кажучи вже про інші політичні наслідки, адже, безумовно, будуть санкції та дипломатична ізоляція, що дуже вдарить не лише по керівництву РФ, але й по кожному громадянину, який голосував за "товарища" Путіна.
Втім, у найближчий тиждень-два Росія може вдатися хіба що до локальної операції "для телебачення", а не до масштабної операції з метою захопити Київ. Все це буде залежати від того, чи зможуть росіяни нав'язати Заходу перемовини, в яких Захід погодиться тиснути на Україну, аби змусити її йти на поступки.
Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій, дипломат, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
