Проксі-сила Путіна: чому Лукашенко "наїхав" на Україну

Є невизнані держави, а є невизнані уряди і президенти. Олександр Лукашенко є саме таким невизнаним президентом і зараз він перебуває у ситуації, коли його влада критично залежить від волі і рішень Кремля.

Саме для того, щоб якимось чином зберегти свою владу всередині Білорусі, а отже, і свою свободу, і, можливо, своє життя, він вимушений підлещуватися до Кремля усіма можливими способами і засобами, переконуючи у своїй корисності. Тому оце інтерв’ю Лукашенка покликане показати його лояльність до інтересів російської влади і солідаризуватися з російською політикою.

З іншого боку, фактично Білорусь із невизнаним президентом перетворюється в таку аналогію "ЛДНР" з тією лише різницею, що ця держава є визнаною на міжнародній арені, але з невизнаною владою. І Кремль, звичайно, може і вже використовує режим Лукашенка у якості проксі-сили, спрямованої як проти України, так і проти інших країн - Польщі, Литви і взагалі Європейського Союзу і НАТО.

Тому спроба спровокувати військові сутички саме на білорусько-українському кордоні можлива, і потім Лукашенко може офіційно звертатися по допомогу в ОДКБ і російські війська, які вже перебувають на кордоні з Україною під час білорусько-російських навчань можуть бути дуже швидко посилені - і кількісно, і якісно. Тоді ця агресія проти України може здійснюватися не просто силами російської армії, а умовно силами ОДКБ, яких вони назвуть "миротворцями" і будуть пробувати "умиротворяти" Україну в якійсь частині її території. Причому це може бути на будь-якій частині кордону, не лише з білоруського боку.

Українські сили, звичайно, не безмежні, а кордон дуже довгий, тому українські військові почали звертати увагу на білоруський, північний напрям, але сил і можливостей у нас не так багато. Протистояти масивному наступу з усіх боків (принаймні, довгий час) ми не зможемо, хіба що лише з одного. Тому тут питання нашої мобільності, логістичних спроможностей перекидати Збройні Сили на північний напрям. Поки що певні сили там зосереджені, але їх не так багато, аби протистояти повномасштабному вторгненню.

Однак військові реагуватимуть на зміну стратегічної або оперативної обстановки по мірі того, як вона буде змінюватись.

Бо при усіх заспокійливих повідомленнях від української влади щодо того, що військ недостатньо для повномасштабного вторгнення (що дійсно може бути правдою) загроза усе одно з’являється. Адже цього війська може бути цілком достатньо для casus belli, тобто створення якихось прикордонних інцидентів, які з часом будуть розгортатися вже у повномасштабну кризу - з вторгненням чи без. Бо перебування чужих військ біля кордонів автоматично створює напруженість у країнах-сусідах, адже це проекція сили. І применшувати ці загрози міркуваннями про те, що військ замало, аби захопити всю Україну не варто, бо така мета може навіть не стояти - вона може бути у провокуванні сутичок, а не у бліц-кризі і захопленні територій.

Зеленському не дуже вигідно акцентувати увагу на цьому інтерв’ю Лукашенка, перш за все тому, що у ньому Лукашенко його особисто принижує і ображає. Тому найлегше президенту просто на нього не реагувати - зробити вигляд, що нічого не було і залишити цей удар без відповіді з тих міркувань, аби менше поширювати цю інформацію.

читайте такожЛукашенко фактично оголосив війну УкраїніАле, за великим рахунком, Україна мала би відреагувати на цей ворожий випад і тут реакція має бути як економічна у вигляді обмеження чи навіть згортання економічного співробітництва як найдошкульніший (і найменш чутливий) спосіб тиску на білоруський режим, так і інформаційна.

Тобто Зеленському було б варто звернутися до народу Білорусі, який насправді обробляють інформаційною пропагандою, готуючи до війни з Україною. У тому числі, цим займається і Олександр Лукашенко і Зеленському варто було б зламати цю інформаційну обробку прямим зверненням до білорусів, де б він пояснив, що Україна ніколи не думала, не планує і не плануватиме жодних агресивних дій проти свого найближчого сусіда у всіх відношеннях.

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред