Мабуть, головний підсумок на сьогодні – бліцкриг Путіна провалився. Легкої прогулянки для окупаційних військ, як розраховував ГШ РФ і особисто Путін, не вийшло.
Не відбулося ні тотального розгрому ЗСУ, як прогнозували російські "стратеги", ні формування нових "котлів", як в Іловайську в 2014-му і в Дебальцевому в 2015-му, чого боялися навіть деякі авторитетні українські військові аналітики ще місяць-два тому, ні, тим більше, привітного прийому окупаційних військ населенням російськомовних областей т.зв. "Новоросії".
Навпаки, і військові, і суспільство в цілому в перші ж дні війни згуртувалося навколо Зеленського, і він отримав неймовірну підтримку абсолютно всіх громадян, незалежно від політичних уподобань.
Українські громадяни демонструють неймовірну сміливість і стійкість навіть у тих містах і селах, в які вдалося прорватися окупантам за перший тиждень. Вони не бояться виходити на площі на мітинги і говорити в обличчя окупантам, що їх тут ніхто не чекає. Це дуже сильно деморалізує солдатів окупантів, і вони перебувають в розгубленості, що межує з відчаєм. Адже вони очікували зовсім іншого прийому з хлібом-сіллю-рушниками.
На очах усього світу одночасно руйнуються одразу кілька міфів, на створення яких Кремль витратив колосальні кошти за останні мінімум 8 років:
а) про тотальну слабкість, корумпованість і продажність українських еліт, нездатних протистояти спокусі великими грошима. На жаль, це було міфом лише частково.
Але завдяки витримці саме Зеленського у вирішальний момент, який своєю мюнхенською промовою привів в подив і гнів не тільки Путіна, але й деяких наших "західних партнерів", зараз увесь світ захоплюється його "залізними яйцями" і відвагою всього українського народу;
б) про нищівну міць російської армії, в яку увірували не тільки російські громадяни і мешканці Кремля, а й Захід. Сотні відео розбитих колон хваленої російської техніки, "жовторотих" хлопчаків, які здалися в полон та, ридаючи, дзвонять своїм матерям і просять їх забрати з полону, кидають зброю, навіть не вступаючи в бій, російських солдатів і т.д. Все це руйнує міф, який кувався ще з часів закінчення Другої світової війни радянською пропагандою.
читайте такожФатальна помилка Путіна
Саме психологія відіграє чи не найбільш важливу роль на війні, яку часто ігнорують економісти і політологи.
Поняття справедливості, про яку всі давно забули і на зміну якій прийшов тотальний цинізм і лицемірство споживчого суспільства, знову повертається. І не тільки в Україні. Зараз ми стаємо прикладом для всього людства, як би пафосно це не звучало. Вже очевидно, що ніхто не вірив у те, що ми зможемо вистояти і тиждень.
Навіть хвалена американська розвідка, яка виявилася права в результаті в тому, що Путін нападе на Україну. Але це окрема тема.
Нагадаю, що через "сливи" в американських ЗМІ, вона давала 96 годин на взяття Києва. А за підсумками перших дев'яти днів окупанти не можуть взяти навіть невеликі містечка у передмісті на кшталт Бучі, Ірпеня та Гостомеля, в яких було вже розбито не один елітний підрозділ хвалених "кадирівців", одна згадка про яких приводить у жах все російське суспільство.
Слабкість західних еліт, які де-факто "злили" Україну ще задовго до того, як Путін наважився на повномасштабне вторгнення, їх невиразна позиція як до, так і після початку вторгнення, не стала сюрпризом.
читайте такожРосія відкрила скриньку Пандори і тепер не знає, що з цим робити
Заява Столтенберга за підсумками екстреного засідання НАТО 4 березня і страх "закрити небо" над Україною після всіх військових злочинів окупантів демонструє, що Захід боїться зайвий раз дратувати "російського скаженого ведмедя", а воліє залишатися осторонь і спостерігати, як російська авіація знищує мирні міста і створює гуманітарну катастрофу в Харкові і Маріуполі, які зараз стають головними цілями Кремля в короткостроковій перспективі. Тим самим розв'язуючи руки Путіну на вчинення все нових і більш масових злочинів проти людяності.
Західні політики прекрасно розуміють, що вони не можуть ігнорувати думку суспільства, яке в абсолютній більшості підтримує Україну і тому змушені збільшувати не тільки фінансову, а й військову допомогу Україні.
Але, все одно, намагаються її максимально обмежувати і не давати нам такі необхідні навіть б/у-шні літаки ще радянського виробництва, а також системи ППО і ПРО. А саме в небі окупаційні війська мають серйозну перевагу, чим користуються для знищення військової та цивільної інфраструктури, а також знищення мирного населення.
Проваливши "бліцкриг", Путін і Генштаб РФ перейшли до плану" Б " – оточення великих міст, перерізання логістичних ланцюжків і створення штучного голоду в Харкові і Маріуполі, а також ряді менших міст. І, звісно, Києва. Без взяття столиці капітуляція неможлива апріорі.
Для цього знищується критична інфраструктура, а населення Маріуполя вже три дні перебуває без світла, води, опалення та зв'язку. Вести ремонтні роботи окупанти також не дозволяють, не припиняючи обстрілів з важкого озброєння і систем залпового вогню.
Мета – зламати волю українського народу і керівництва до опору, щоб примусити українську делегацію на переговорах до поступок і дозволити Путіну "зберегти обличчя". У Кремлі прекрасно розуміють, що час вже грає на нашому боці.
По-перше, приховувати масові втрати російських солдатів нескінченно не вдасться. Коли потоки вже обчислювалися тисячами, керівництво ЗС РФ, як і раніше, рапортувало про перемоги, захоплених містах і відсутність навіть одного загиблого окупанта. Однак воно було змушене визнати близько 500 загиблих, і вже відбулися перші похорони окупантів у Росії.
Природно, коли в Росію хлине потік цинкових трун з останками російських солдатів, безславно загиблих в Україні, почне руйнуватися міф про незламність російської армії в російському суспільстві. А це вже буде створювати зовсім інші ризики і для режиму в цілому. Саме тому Путін вирішив виділяти колосальні кошти для сімей загиблих, що перевищують немислимі для російського обивателя 7 млн рублів. Для порівняння: для сімей загиблих "іхтамнєтов" в 2014-15 рр. суми були в рази меншими.
По-друге, за даними Пентагону, Росія вже використовувала 90% підготовлених і найбільш укомплектованих сил, тож резервів практично не залишилося. За даними американської розвідки, резервів у російської армії залишилося до неділі. А далі Москві доведеться або оголошувати мобілізацію, або завершувати вторгнення. На що Путін, звісно, піти не може, тому що це буде означати кінець режиму уже в середньостроковій перспективі.
читайте такожБез Mastercard, Apple, зарубіжних авто і гугл-карт: у Росії настає нове "казкове" життя
По-третє, США, Німеччина, Франція не зможуть відтягувати до нескінченності введення т.зв. "пекельних санкцій" аж до відмови від покупки російської нафти, яка, як і раніше, є головним джерелом поповнення російського бюджету в цілому, а, значить, і військового.
Вже введені Заходом санкції завдадуть колосальної шкоди російській економіці, але в середньостроковій і довгостроковій перспективі. "Подушка безпеки" в понад 600 млрд доларів (яка після заморозки коштів Цетробанка сильно зменшиться) дозволить протриматися, нехай і з падінням рівня життя населення, близько півроку. Але тут ситуація і прогнози будуть змінюватися з кожним днем, бо будуть все нові і нові санкції.
У технологічному плані Росії буде завдано ще більшої шкоди, і її відставання від Заходу збільшиться на десятиліття.
Але нас це мало цікавить зараз.
Нам необхідно вистояти, як мінімум, найближчий тиждень-два, які стануть переломними на всіх фронтах і в переговорному процесі, зокрема. Російська делегація вже відмовилася від мови ультиматумів і запобігливо посміхається, намагається потиснути руку тим, кого ще віра називала купкою наркоманів і нацистів.
Найближчими днями окупаційні війська у будь-який час намагатимуться захопити Маріуполь, який є головною перешкодою для сухопутного коридору до Криму, а також найбільшим містом Донецької області, що знаходиться під контролем України останні вісім років. Завдання мінімум, яке Путлер може піднести в якості "компромісу" і виправдати початок повномасштабного вторгнення – вихід окупаційних військ на рубежі Донецької та Луганської областей. Ну, і вода в Крим, яка вже пішла і без якої півострів перетворюється в пустелю. Тобто Херсон, Мелітополь і частина Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей.
читайте такожБожевільний корабель
На взяття Одеси, громадяни якої щосили заготовляють "коктейлі Молотова", ресурсів поки немає. Саме тому десантні кораблі окупаційних військ вже кілька днів маневрують біля берегів міста, але так і не наважуються на штурм.
А більшість балістичних ракет, "Калібрів" і "Кинджалів", за даними американської розвідки, вже використано при атаках на військову інфраструктуру і мирні міста для залякування населення.
Але є ще багато касетних та інших заборонених конвенціями бомб, ракет і снарядів ще радянського зразка, термін придатності яких вже добігає кінця.
Тож готуємося до найстрашніших випробувань і новин.
Те, що ми воюємо з країною-терористом, сподіваюся, вже всім зрозуміло. У тому числі і після обстрілів найбільшої АЕС в Європі в Енергодарі з прямими попаданням в атомний реактор.
Слава Богу, він був на ремонті.
Путлер вже заявив Макрону, що він не зупиниться і досягне своєї мети будь-якою ціною. А він, як показує досвід його приходу до влади за допомогою підриву житлових будинків у Росії в 1999-му і стирання з лиця землі Грозного, не зупиниться ні перед чим.
читайте такожЩо стоїть на шляху планів Путіна щодо відновлення Російської імперії неволі
Тому що вже очевидно абсолютно всім, що він – справжній божевільний, а не просто гопник із пітерського підворіття, якому якщо дати по морді і не злякатися дати відсіч, тут же втече.
Це, мабуть, найстрашніший підсумок цих жахливих днів Української Вітчизняної війни.
Але, як відомо, ніч найбільш темна перед світанком. А він уже близько. У цьому я впевнений. Час також спресувався неймовірно, і кожен день прирівнюється, як мінімум, до місяця.
Такі реалії воєн ХХІ століття.
Максим Ялі, експерт-міжнародник, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
