Уряд вніс до парламенту законопроєкт №5844 "Про засади державної політики перехідного періоду".
Складно сказати, чому цей законопроєкт з’явився саме зараз - можливо, це пов’язано із Кримською платформою, адже треба демонструвати щось гостям, які приїдуть. Але навряд чи цей проєкт виглядає краще за Мінські домовленості. Таке порівняння недоречне, адже Мінські угоди були підписані під тиском продовження окупації та посилення агресії на території України.
У документа є низка ризиків. По-перше, стаття 28 цього проєкту передбачає відновлення економічних, фінансових і соціальних зв’язків з окупованими територіями. Тобто йдеться про зняття блокади, що існує сьогодні. Ризик тут у тому, що під окупованими територіями розглядається не лише Донбас, але й Крим. Відповідно, про це треба говорити вже зараз, аби це не було "постфактум" і після ухвалення не почалися протести і протистояння через те, що мовляв, знову через 7 років почали торгувати з ворогом.
Тож ця норма цілком може бути прихованим завданням законопроєкту, адже вона також дає можливість провести подачу води в окупований Крим.
читайте такожЖодної амністії для бойовиків "ЛДНР": текст законопроекту щодо повернення Криму і Донбасу в УкраїнуАле це - не найгірше. Бо стаття 5 законопроєкту взагалі дає підстави говорити про здачу національних інтересів. Зокрема, вона визначає, що українська влада може наводити контакти з російськими окупаційними адміністраціями. За визначенням стає зрозуміло, що під ними фактично маються на увазі так звані ЛНР, "ДНР" (террористическая организация. - ред.) та окупаційна влада Криму. На превеликий жаль це те, чого добивається Росія і те, що блокує будь-які перемовини - це той рубіж, перейшовши який ми зливаємо свої інтереси.
За великим рахунком, у національному законодавстві ми можемо визначити норму про те, що ми нібито ведемо перемовини з російською окупаційною владою, але у міжнародному законодавстві усі будуть бачити це як ведення прямих перемовин з ОРДО і ОРЛО, як це прописано у Мінських домовленостях. І на це, у першу чергу, звертатиме увагу РФ, після чого уся війна в Україні буде зведена до громадянської.
З іншого боку, прописування цього прямого діалогу у законі може розблокувати можливість продовження існуючих домовленостей. Але, зважаючи на досвід тієї ж РФ та тих територій, які вона окупувала, Росія так чи інакше усі свої конфлікти перевела у прямий діалог, коли Центр спілкується з "повсталими" територіями. Жодна з проблем таким шляхом так і не була вирішена. Для світу це стане сигналом того, що в Україні йде громадянська війна, через що Росію просто виведуть з цієї ситуації і з неї поступово зніматимуть санкції. Тобто цей закон пропонує певну "придністровізацію" або "абхазіацію" конфлікту України з РФ, через що конфлікт триватиме далі, але Росія остаточно набуде у ньому статусу посередника, а не сторони конфлікту, як є насправді.
Богдан Петренко, політолог, конфліктолог, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
