Пряник замість батога: чому Путіну рано радіти через зняття санкцій США

Чи можуть Сполучені Штати зняти санкції з Росії в односторонньому порядку? Звичайно можуть. Це — право суверенної країни: якщо вони ці санкції запроваджували, то можуть їх і зняти. Тут все логічно. І, за великим рахунком, вони не повинні питати дозволу, скажімо, в Організації Об’єднаних Націй чи в якихось інших країн. Але це, звичайно, матиме колосальні політичні наслідки — і точно не позитивні для Сполучених Штатів. Адже для скасування санкцій, треба мати причину і певне пояснення, чому це відбувається.

Оскільки Росія не зробила нічого з того, проти чого, власне, і були запроваджені ці санкції, то такий крок виглядатиме, по-перше, як відверта слабкість Америки, а по-друге — як відверте підігравання країні-агресору. І це явно буде негативно сприйнято всіма країнами, які вважають Сполучені Штати своїм другом і партнером.

З іміджевої точки зору це буде колосальною репутаційною втратою і сильним ударом по авторитету США. Крім того, економічно вони нічого не виграють, бо товарообіг між США і Росією, навіть до запровадження санкцій, був дуже невеликим і точно не таким, за який варто боротися — навіть адміністрації Трампа.

Окрім санкцій, запроваджених проти "Північного потоку", США в основному запроваджували саме персональні санкції — проти конкретних осіб, які представляють Росію.

Відома історія — коли спецпредставник Путіна Кирило Дмитрієв нещодавно літав до Вашингтона, йому терміново тимчасово призупинили персональні санкції. Такі рішення може ухвалювати Державний департамент, і тут згода Конгресу не потрібна.

Рекомендуємо:

Територіальні поступки, Крим і Путін: Трамп зробив низку резонансних заяв

Але якщо мова йде про санкції глобального масштабу — наприклад, ті, що стосуються "Північного потоку" чи нафти — тоді, безумовно, потрібно узгодження з Конгресом. І тут є нюанс. Теоретично, для скасування таких санкцій достатньо простої більшості голосів у Палаті представників і в Сенаті. Республіканці зараз цю більшість мають. Вона невелика — в Сенаті на кілька голосів, у Палаті представників — трохи більше десяти, відтак теоретично за таке рішення можуть проголосувати. Але головне — у Республіканській партії США багато людей, які на це не підуть, бо це виглядатиме, як виставити себе ідіотами. Навіть якщо Трамп скаже, що це потрібно зробити, не факт, що значна частина однопартійців його у цьому підтримає. Тобто Конгрес виступає таким собі запобіжником — зробити це легко і без наслідків не вийде.

Більше того — Конгрес як законодавчий орган може зіграти у свою гру і, навпаки, ухвалити рішення, які забороняють знімати санкції. Таке вже було, наприклад, по Криму: Конгрес кілька разів ухвалював документи, які унеможливлюють визнання США будь-яких територіальних експансій РФ. І така ж історія може бути і з санкціями.Тому зараз узагалі немає підстав говорити, що США можуть зняти санкції. Посилити санкції США можуть у будь-який момент. І зробити це дуже просто. Персональні санкції — через Держдеп, більш глобальні — частково може запровадити сам Трамп, частково — за підтримки Конгресу.

І якби Трамп виступив із такою ініціативою — проблем взагалі не було б, тому що тоді це підтримали б і демократи. Трамп це знає, і, як ми бачимо, свідомо уникає сценарію посилення санкцій проти РФ. Він вважає, що "пряником" можна досягти більшого, ніж "батогом".

Трамп навіть не використовує цю опцію можливого посилення санкцій як елемент словесного тиску на Росію. А міг би, але він цього поки що не робить. Тим не менше, опція залишається, і Трамп з більшою ймовірністю може просто "психанути" і на певний період часу вийти з переговорів. Але є нюанс: з одного боку, Трамп не буде посилювати санкцій, а з іншого, у нього також не буде підстав скасовувати. Тобто якщо США виходять з переговорного процесу, війна не закінчується, миру немає — отже, у нього немає жодних підстав для скасування санкцій.

Та й навіть якщо Сполучені Штати це зроблять — а Трамп, як відомо, емоційна людина — вони все одно надовго осторонь не залишаться. Рано чи пізно повернуться. Трамп уже настільки глибоко в це вв’язався, настільки багато уваги цьому приділив, що просто взяти й вийти, махнути рукою, гримнути дверима — у нього не вийде взагалі. Це так не працює. Тому нам не варто сильно хвилюватися, що він розвернеться й кудись там побіжить. Він зараз у цій темі зацікавлений не менше, ніж Україна, бо дуже багато поставив на кон, коли почав займатися цим питанням.

Ігор Рейтерович, політолог, політичний консультант, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред