"Демарш" президента Казахстану насправді, цілком очікувана реакція від президента, який хоче стати другим Назарбаєвим. Для цього йому потрібен стійкий імідж жорсткого державника, самостійного гравця і "нового лідера". Звідси і заяви в Петербурзі.
Винести це на публіку, швидше за все, було бажанням самого Токаєва, який знав, що його будуть пресувати питаннями, заганяючи в правильні рамки відповіді. І він вирішив не прогинатися, а розставити прапорці у відносинах з РФ відразу. І це правильно з точки зору державних інтересів Казахстану і репутації самого Токаєва.
Казахсько-російські відносини ніколи не були по-справжньому союзницькими. Протягом останніх 20 років Росія програвала там конкуренцію іншим гравцям, особливо Китаю і США.
Автономістські тенденції в казахських елітах, спрямовані на зовнішньополітичну диверсифікацію, цілком зрозумілі в наш час: позбавлення від одноосібної залежності від Москви - закономірне бажання будь-якої країни, яка має амбіції грати в регіоні і світі роль побільше, ніж просто чийсь сировинний актив або керований форпост.
Одноосібну ініціативу в Казахстані Росія втратила давно, ще до вторгнення РФ в Україну. Під кінець свого правління Назарбаєв всіляко сприяв розмиванню російського впливу, але по справжньому процес пішов вже при Токаєва, коли новий клан зніс старий під час січневих подій, і почав будувати щось на зразок "Другої республіки" в Казахстані.
Це не означає, що РФ і Казахстан розірвуть двосторонні відносини або оголосять один одному війну, тому що Токаєв "образив" Путіна. Невелике піке у відносинах можливо, коли сторони будуть мірятися силами (заяви Токаєва все-таки можна розцінювати як запрошення до своєрідного серйозної розмови про формат взаємин), але не більше того.
"Китайський фактор", який називають причиною заяв Токаєва, мені здається трохи неправильно подається. Це навряд чи цілеспрямована гра Пекіна. Швидше, наявність Китаю як одного з партнерів за плечима Казахстану підштовхнуло Токаєва зробити такі заяви, так як він знає, що Росія вже давно не єдина сила в Центральній Азії.
читайте такожЯк Путіна принизили кілька разів поспільКитаю такі заяви безумовно вигідні, як вигідний і в цілому наступ багатополярного світу, в якому КНР посилює позиції, підминаючи під себе і частину колишньої сфери впливу РФ на пострадянському просторі.
Вторгнувшись в Україну, Росія перекреслила свою пост-радянську політику, і тепер геополітичний простір колишнього СРСР перестає бути тільки ексклюзивним полем гри Москви. Ослаблення РФ неминуче підстьобне регіональні країни шукати інші точки опори в світі, а також встановлювати альтернативні, більш надійні і менш ризиковані партнерства.
Поки Росія не готова переосмислити свою політику по відношенню до сусідів і колишнього СРСР, їм це все прийняти буде дуже складно і боляче.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
