Путін боїться замаху: Невзлін оцінив перспективи такого сценарію

Поки європейські спецслужби фіксують параною в Кремлі через чутки про переворот, у РФ наростає напруга серед еліт на тлі затяжного конфлікту та ресурсомісткої війни проти України. Матеріал "iStories", заснований на звіті розвідки, сигналізує про конфлікти в оточенні Путіна, але вимагає критичного погляду на джерела та мотиви. Експерт Леонід Невзлін, знавець кремлівських інтриг, аналізує достовірність даних про бункери, роль Шойгу та можливі маніпуляції. Публікуємо його ключові зауваження мовою оригіналу.

Резонансний матеріал, заснований на доповіді однієї з європейських розвідок про ситуацію в РФ і чи не про підготовку перевороту, безумовно, є важливим свідченням. Це професійно складений документ, який, судячи з усього, ґрунтується на інформації джерел високого рівня. Однак є кілька важливих застережень, які варто враховувати під час аналізу викладеного.

Те, що Путін боїться замаху (хто б у його ситуації не боявся) і справді стурбований українськими дронами, — очевидний факт. Досить згадати історію з дронами, які нібито пролітали в районі резиденції на Валдаї, та істерику, що послідувала за цим. Що стосується бункерів у Краснодарському краї, там зосереджені об’єкти військового управління, куди Путін виїжджає керувати своїми поплічниками.

Що ж стосується інформації про "переворот", то все дещо складніше. По-перше, джерела європейських розвідок не "висять у повітрі", а належать до тих чи інших груп впливу в Москві. По-друге, варто враховувати, що Шойгу, якого в доповіді називають чи не потенційним організатором змови, — чужорідне тіло в "силовому" оточенні Путіна, до якого входять Медведєв, Наришкін, Бортніков та інші.

Це середовище традиційно не надто прихильне до Шойгу — зокрема через його роль на початку авантюри з повномасштабною війною проти України та через те, як ця війна велася. І, не в останню чергу — через те, як Шойгу та його родина зуміли на цьому заробити, інвестуючи, втім, не в окуповані Луганськ чи Мелітополь, а в комерційну нерухомість у Москві.

При цьому Шойгу залишається особистим другом Путіна. Ті, хто уважно спостерігав за їхніми спільними поїздками до Сибіру, могли помітити інтерес Путіна до буддійських практик, його увагу до алтайських і тувинських знахарів та низку інших характерних деталей.

Окремо варто зазначити, що джерела європейських розвідок нерідко стають більш балакучими напередодні хоч скільки-небудь значущих виборів у Росії, наприклад думських. Не виключено, що подібні витоки можуть використовуватися й самим Кремлем — як спосіб перевірки лояльності оточення через вкидання інформації про нібито погіршення стану справ.

При цьому негатив дійсно накопичується. У війну вкладаються значні ресурси, проте фронт уже кілька років залишається статичним. У ситуації, коли агресор не домагається перемоги, в очах багатьох виграє сторона, що обороняється. Це дратує так званих "зетників", "військових кореспондентів" та іншу кровожерливу публіку, невдоволення якої потрібно каналізувати, щоб вони не об’єдналися в єдину силу. Спроба виступу Пригожина вже була, і Кремлю є що згадати на цю тему.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред