Путін - цинічний прагматик і лякатиме Європу військами, поки вона не здасться

Міністр оборони Олексій Резніков заявив про можливе посилення концентрації російських військ на кордоні з Україною з 94 до 175 тисяч військових.

Сьогодні ми маємо фактори нового політичного протистояння між США і Росією - зокрема, плануються переговори стратегічного рівня про новий світовий порядок і модель стратегічної безпеки.

Росія намагається домогтися від США і НАТО зобов'язань щодо нерозміщення військових баз на території України, припинення стимулювання України до вступу до Альянсу, щоб потім взяти Україну під геополітичний, економічний та військовий контроль.

Саме під цю ситуацію йде нагнітання військової обстановки. Росія має потужний військовий аргумент - другий у світі ядерний потенціал, чим може шантажувати світ за допомогою конкретної гарячої точки - України.

І перед переговорами з Байденом, і в подальшому, уже в формуванні нових систем у плані стратегічного і тактичного озброєння у нових реаліях відносин з Китаєм формується та модель, яку б хотіла відстояти Росія - відмову США від надання військової допомоги Україні і прийому її в НАТО, причому щоб Штати зробили це публічно, закріпивши це документально.

Саме у цьому полягає позиція Путіна. Він розуміє, що так просто зробити не вийде, тому і піднімає ставки, щоб змусити США з ним домовлятися - влаштовує військові навчання, демонструє силу, проводить маневри біля кордонів України, Прибалтики, Польщі і створює кризові ситуації з мігрантами.

Через це збільшуються і військові контингенти. Торік їх було 90-95 тисяч, тепер Росія запускає інформацію про можливі військові дії, яка доходить до американської розвідки, для того, щоб американці на це реагували і скеровували європейців у НАТО на протидію. Але при цьому домовлятися усе одно доведеться з РФ, бо вона має відповідний безпековий вплив на світове співтовариство і може наступати не тільки з боку України, а й глобально, маючи високий ядерний потенціал, включно з розробками гіперядерної зброї, яка з’являється у Росії та США.

Тому ставки високі, через що Путін нагнітає військову істерію - підвищує кількість навчань на заході Білорусі і створює нові контингенти в Криму. Тож підвищення чисельності військ з 95 до 175 тисяч - не проблема для Путіна, бо за півтора місяці він зможе перекинути і 200 тисяч до кордону, щоб продемонструвати свої реальні наміри.

Однак стратегічно Путін не готовий до такої війни. Вона в принципі програшна для нього, адже це об’єднає проти нього усі сили, не тільки НАТО, ЄС, України, Туреччини, але і навіть Китаю та Японії.

Путін не самогубець - він цинічний прагматик і гратиме військовими. Тобто розгортатиме контингенти, демонструватиме озброєння, доводитиме це до розвідок США та інших країн, аби ті підіймали ставки і починали з ним домовлятися.

Так само, як це було навесні, коли проходили широкомасштабні навчання, у яких брали участь до 150 тисяч військових РФ та Білорусі.

Тепер, щоб це згорнути, Путін вимагатиме від Байдена поступок, включаючи неофіційну зону впливу на Україну і змушення України до виконання Мінських угод за російським сценарієм - проведення виборів, контроль за кордоном і створення підконтрольних РФ автономій, що в цілому для України буде дестабілізаційним фактором. І збільшення військ - це лише спосіб для досягнення цієї мети.

Що ж стосується наступу на Україну, то ті сценарії, що були оприлюднені у німецькій пресі, на сьогодні майже нереальні. Вони були оприлюднені у рамках стратегії, їх, певно, навіть довели до відома європейських країн задля достовірності, але ці сценарії - крайній захід, до якого вдаватимуться лише за умови розгортання військ і демонстрації сили не лише відносно України, а й інших країн. Але зараз усе більше скидається на інформаційну війну, ніж на те, що Росія дійсно готова до такої війни.

Єдине, на що наразі здатна Росія - на бряцання зброєю. Хоча можливі і окремі провокації на кордонах з Білоруссю чи Придністров’ям, а також локальних конфліктів на лініях розмежування з непідконтрольною територією Донбасу чи Криму.

читайте такожЧи готовий Путін піти до кінцяУ той же час, Путін зараз повністю контролює ситуацію в Білорусі. Але будь-які заяви Лукашенка щодо притягнення України до участі у конфлікті наразі суто політичні. Таке можливо тільки у випадку розгортання повномасштабних військових дій, коли Білорусі вже не буде куди подітися. Але Лукашенко - не та людина, яка відкрито піде на війну. Він триматиметься до останнього, хоч від нього і лунатиме жорстка риторика. Він не готовий йти на прямі військові дії навіть з Росією, бо якщо він піде війною на Україну, то йому може настати не просто політичний кінець, а й фізичний. Тому Лукашенко усіляко підігрувати Путіну і підтримувати військові операції, але на повномасштабну війну він не наважиться, бо проти цього більшість білорусів, як військових, так і цивільних.

Микола Маломуж, ексголова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред