Путін хоче цинічно продавити Захід

Путін знаходиться в такому стані розуму, який виходить за рамки політичного реалізму. Тому в подальшому від нього можна очікувати чого завгодно.

визнання лднр
Путін підписав указ про "визнання ЛДНР" / Фото Reuters

Визнання Путіним "ЛДНР" - це дія, яка сильно знижує той запит, з яким Путіним виступав на початку кризи. У цьому сенсі, це свого роду поразка, а зовсім не тріумфальна перемога. Ще менше місяця тому здавалося, що Кремль ставить масштабні питання про європейську безпеку, про вирішення питань спільно з США, і треба сказати, складалося враження, що у Кремля є якась перспектива. Але в результаті Путін обрав для себе рішення взяти мінімальний трофей і піти на подальше загострення без будь-якої перспективи.

Те, що ми побачили - засідання Ради Безпеки РФ і черговий виступ Путіна на тему України - справляє страшне враження. Тому що дійсно в цьому виступі можна почути намір в результаті якогось процесу (можливо, не швидкого) знищити Україну як державу.

У цьому сенсі вже очевидно, що Путін знаходиться в такому стані розуму, який виходить за рамки політичного реалізму. Тобто на зараз не існує ніяких традиційних дипломатичних дій, тому що вже були зроблені всі можливі кроки.

Через це є підстави надалі очікувати від Кремля чого завгодно. На даний момент Кремль не буде далі атакувати і розвивати свою військову агресію проти України - почнеться процес нового облаштування "ЛНР" і "ДНР" з боку Кремля, який потрібно демонструвати власному населенню, почнеться демонстрація військового зміцнення на цих територій. У свою чергу, з боку України і Заходу буде будуватися "оборонний вал", більш потужний, ніж раніше.

Тому найближчі події зведуться до того, що будуть ухвалюватися рішення з боку Євросоюзу, НАТО і Сполучених Штатів щодо зміцнення східного флангу і підтримки України, при цьому Кремль буде використовувати ситуацію в "ЛДНР" для того, щоб показувати, що Кремль налаштований рішуче і домагатися чогось від України.

Водночас Путін не ставить собі за мету інтерпретувати територіальні кордони Донецької та Луганської областей України як "кордони ЛДНР" - це помітно за заявою сенатора Клімова, який спростував заяви депутата Держдуми Калашникова. Звичайно, варто з обережністю сприймати заяви вкрай агресивних російських депутатів, але очевидно, що поки Кремль на цьому наполягати не буде.

Реально для всієї світової дипломатії очевидний важкий розрив - якщо ще два тижні тому Кремль переконував усіх, що він є прихильником Мінських угод, а Дмитро Козак їздив домовлятися про подальші переговори і раптом Кремль все це обриває, ставить на межу і насправді виходить з "Мінська".

читайте такожРосія планує "надзвичайно жорстоке" вторгнення, щоб "розчавити" Україну-радник БайденаІ схеми, які тепер пропонуватиме Кремль, будуть і далі зосереджені на діалозі Києва з "президентами визнаних республік" (те, чого Москва домагалася весь цей час), але в ситуації, коли російські танки заходять на ці території, ніхто не розглядатиме так званих президентів в якості суб'єктів переговорів - на це не підуть ні Україна, ні країни Заходу.

При цьому у Кремля раніше був досить великий репертуар можливостей тиснути на Україну. Але "визнанням" цих двох територій і, тим більше, введенням туди військових частин Кремль скорочує свої власні можливості. У такій ситуації зміниться і характер газової війни, можна очікувати і зміни політики Євросоюзу щодо російського газу у відповідь на дії РФ.

Жодна країна світу не визнає цих дій РФ, у тому числі Китай, Туреччина. І по всьому виходить, що Кремль буде тільки загрожувати подальшим розширенням військової агресії, а це означає, що Україна і її сусіди по Центральній Європі вже мають обмірковувати, як реагувати на наступний агресивний військовий крок Росії.

Путін у досить цинічній формі хоче продавити Захід. Цілі свої він сформулював досить ясно і він їх повторив у своєму виступі - він хоче гарантій щодо невступу України до НАТО і нерозширення НАТО на схід, новий договір про колективну безпеку і повернення НАТО до кордонів 1994 року.

Далі дипломатичного ходу немає і якщо Кремль займає позицію такого грубого тиску з нарощування шантажу, то в цих умовах ні про які переговори мови не йде.

Олександр Морозов, політолог, співробітник Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Карлов університет, Прага), спеціально для Главреда

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти