Визнання Путіним "ЛДНР" - це дія, яка сильно знижує той запит, з яким Путіним виступав на початку кризи. У цьому сенсі, це свого роду поразка, а зовсім не тріумфальна перемога. Ще менше місяця тому здавалося, що Кремль ставить масштабні питання про європейську безпеку, про вирішення питань спільно з США, і треба сказати, складалося враження, що у Кремля є якась перспектива. Але в результаті Путін обрав для себе рішення взяти мінімальний трофей і піти на подальше загострення без будь-якої перспективи.
Те, що ми побачили - засідання Ради Безпеки РФ і черговий виступ Путіна на тему України - справляє страшне враження. Тому що дійсно в цьому виступі можна почути намір в результаті якогось процесу (можливо, не швидкого) знищити Україну як державу.
У цьому сенсі вже очевидно, що Путін знаходиться в такому стані розуму, який виходить за рамки політичного реалізму. Тобто на зараз не існує ніяких традиційних дипломатичних дій, тому що вже були зроблені всі можливі кроки.
Через це є підстави надалі очікувати від Кремля чого завгодно. На даний момент Кремль не буде далі атакувати і розвивати свою військову агресію проти України - почнеться процес нового облаштування "ЛНР" і "ДНР" з боку Кремля, який потрібно демонструвати власному населенню, почнеться демонстрація військового зміцнення на цих територій. У свою чергу, з боку України і Заходу буде будуватися "оборонний вал", більш потужний, ніж раніше.
Тому найближчі події зведуться до того, що будуть ухвалюватися рішення з боку Євросоюзу, НАТО і Сполучених Штатів щодо зміцнення східного флангу і підтримки України, при цьому Кремль буде використовувати ситуацію в "ЛДНР" для того, щоб показувати, що Кремль налаштований рішуче і домагатися чогось від України.
Водночас Путін не ставить собі за мету інтерпретувати територіальні кордони Донецької та Луганської областей України як "кордони ЛДНР" - це помітно за заявою сенатора Клімова, який спростував заяви депутата Держдуми Калашникова. Звичайно, варто з обережністю сприймати заяви вкрай агресивних російських депутатів, але очевидно, що поки Кремль на цьому наполягати не буде.
Реально для всієї світової дипломатії очевидний важкий розрив - якщо ще два тижні тому Кремль переконував усіх, що він є прихильником Мінських угод, а Дмитро Козак їздив домовлятися про подальші переговори і раптом Кремль все це обриває, ставить на межу і насправді виходить з "Мінська".
читайте такожРосія планує "надзвичайно жорстоке" вторгнення, щоб "розчавити" Україну-радник БайденаІ схеми, які тепер пропонуватиме Кремль, будуть і далі зосереджені на діалозі Києва з "президентами визнаних республік" (те, чого Москва домагалася весь цей час), але в ситуації, коли російські танки заходять на ці території, ніхто не розглядатиме так званих президентів в якості суб'єктів переговорів - на це не підуть ні Україна, ні країни Заходу.
При цьому у Кремля раніше був досить великий репертуар можливостей тиснути на Україну. Але "визнанням" цих двох територій і, тим більше, введенням туди військових частин Кремль скорочує свої власні можливості. У такій ситуації зміниться і характер газової війни, можна очікувати і зміни політики Євросоюзу щодо російського газу у відповідь на дії РФ.
Жодна країна світу не визнає цих дій РФ, у тому числі Китай, Туреччина. І по всьому виходить, що Кремль буде тільки загрожувати подальшим розширенням військової агресії, а це означає, що Україна і її сусіди по Центральній Європі вже мають обмірковувати, як реагувати на наступний агресивний військовий крок Росії.
Путін у досить цинічній формі хоче продавити Захід. Цілі свої він сформулював досить ясно і він їх повторив у своєму виступі - він хоче гарантій щодо невступу України до НАТО і нерозширення НАТО на схід, новий договір про колективну безпеку і повернення НАТО до кордонів 1994 року.
Далі дипломатичного ходу немає і якщо Кремль займає позицію такого грубого тиску з нарощування шантажу, то в цих умовах ні про які переговори мови не йде.
Олександр Морозов, політолог, співробітник Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Карлов університет, Прага), спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
