Російські ЗМІ повідомляють про смерть Навального. Нібито стався відрив тромбу під час прогулянки і "головний критик Путіна" помер. Звісно, у колонію направлено комісію, звісно, буде розслідування. Під шумок можуть навіть зняти Гостєва, який є представником "московських ментів". Замінити на когось із оточення Золотова або Бортнікова.
Але суть не в цьому, а в логіці політичного процесу всередині РФ. Далі пройдемо тезисно:
1 Активність Навального унеможливила посилення "ідеологічної" опозиції в РФ. Навальний говорив про корупцію в оточенні царя, але не ставив під сумнів існування системи. Не створював альтернативи.
2. Але тези Навального зайшли широко і виникло організаційне ядро, яке могло переродитися в "не схвалену в Кремлі" політичну партію. Не системну.
3. Навальний був ізольований. Його структури, здебільшого, розгромлені. Але вакуум треба було заповнювати і з'явилися (на полі опонентів) підконтрольні "Нові люди" з Нечаєвим.
4 Тим не менш, Навальний залишався певним символом. У тому числі протестів проти Кремля. При цьому на даному моменті не маючи ресурсів для організації протестів всередині країни
5. Перед виборами в процесі збору підписів відбувається мобілізація частини ліберального електорату в містах (кейс Надєждіна).
6. Навальний помирає. Тобто живого символу немає. Решта або підконтрольні (включно з Надєждіним), або за кордоном.
І тут, незалежно від причин смерті, маємо подію, що сталася в потрібний час. Для розуміння, варто згадати кейс Пригожина. Це демонстрація здатності і права царя вбивати тих, хто може стати загрозою. Навіть не йому особисто (Пригожин був лояльний Путіну до кінця), а бути таким собі порушником спокою. Оточення Путіна тоді це прийняло. Тобто прийняло право царя стратити навіть лояльних, але не керованих.
2024 рік - це вибори саме царя, а не президента. І тут смерть Навального стає знаком, що цар може прибрати (повторю, незалежно від реальних причин) і символ опозиції. Причому варіант убивства вважатимуть найімовірнішим як противники, так і прихильники (прихильники при цьому говоритимуть на публіку звичне "немає доказів"). Суть в іншому - цар може робити що захоче. І це найкраща демонстрація "сили" у внутрішньополітичному порядку денному перед виборами. Природно, якщо найближчий тиждень пройде спокійно (а ймовірність реально масових протестів невелика - популярність Пригожина перед смертю була вищою за сьогоднішню популярність Навального, а група підтримки - люди, які знають, що таке зброя, і що таке держпереворот).
Тож маємо підтвердження ставки Путіна на формат царя з утриманням населення в послуху за рахунок страху, а не "любові". Для Росії, з іншого боку, це звично: і боятися, і любити одночасно.
Хто такий Ігар Тишкевич
Білоруський аналітик, публіцист, блогер, експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" Українського інституту майбутнього. Автор аналітичних публікацій про білоруську та українську політику й економіку. Дослідницькі інтереси: еволюція політичних систем і політичних інститутів у країнах, що переживають трансформацію; суспільні відносини, можливості корекції системи відносин і впливу на неї; зв'язок економічних відносин і міжнародної політики, взаємний вплив; регіональна політика - Східна Європа і Причорномор'я. Розробив низку навчальних програм і тренінгів з комунікацій, політичних кампаній, пише uifuture.org.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
