Усе це на тлі виборів.
1 Підсумки по Молдові - дуже близько до нічиєї на користь Москви. Майя Санду виграє, перевага - за рахунок діаспори. І це краще, ніж могло бути. Але це дає всі підстави педалювати тезу, що всередині країни - розкол, і ще нічого не закінчено.
Потенційні голоси Придністров'я хитнули б в інший бік. Це - залізобетонний мотив, чому будь-яка проєвропейська влада Молдови відмахуватиметься сокирою від повної інтеграції Придністров'я в політичний простір доти, доки не забезпечить стійкий контроль на решті території.
На секунду уявіть, що майбутнього президента України визначать голоси тих, хто виїхав, за хиткої рівноваги. Поживний ґрунт для бродінь.
2. Читати про вибори у США - одне задоволення. Особливо - у західних ЗМІ. Нічого не зрозуміло, але медіа і балакучі голови повинні видавати якийсь контент. Дуже кумедно місцями.
З того, на чому більшість сходиться. Якщо програє Гарріс - вона поразку визнає. А ось Трамп точно не визнає жодного результату, крім своєї перемоги. Що гарантує щонайменше 2,5 місяці судової канітели.
Путін явно грає на рівновагу і розкол, підвішуючи ситуацію.
Поки він словесно залякує ядерною зброєю. Але при цьому так і не почав масової мобілізації, яка гарантувала б війну ще на рік. Мобілізація - це визначеність. Кремль, вочевидь, бачить переваги в підтримці стану невизначеності, щоб у потрібний момент спробувати шокувати за рахунок визначеності.
Зокрема, вже зазначено, що РФ накопичує ракети. Цей факт нависає. Невизначеність і загравання нових аргументів (корейці, великий обстріл із настанням холодів тощо) задає потрібне Кремлю тло для міркувань про "підмороження", "припинення вогню".
Ердоган ось нещодавно побачив в очах Путіна прагнення припинити вогонь. Глава МЗС Туреччини Хакан Фідан (колишній глава розвідки) закинув, що загальна втома сторін створює передумови для нової ситуації у 2025 р.
Публічний тиск на Україну - задовольнятися малим - поки що не вийшов на пік. З великою кількістю поганих новин (або їх роздмухуванням) тиснути буде легше.
Тому варто максимально тверезо оцінювати обстановку й усвідомлювати: незважаючи на колосальні труднощі на фронті, Путін жодного з великих завдань на осінь не вирішив. Він може спробувати дотиснути за рахунок внутрішньої дестабілізації в Україні. За рахунок убивств дітей. За рахунок масових польотів дронів над житловими кварталами.
Якщо у нього нічого не вийде до нового року, для РФ відкриється перспектива нової важкої кампанії на наступний цикл (півроку приблизно).
Тому для РФ виникає альтернатива: намагатися обвалити за рахунок тиску, послаблюючи опір мусуванням теми "перемир'я"; якщо не вдасться продавити - розкласти, спочатку піднявши градус, а потім знизивши тиск, розгойдуючи тему "бери шинель, йди додому".
Звідси всі ці розмови про "різдвяне перемир'я", аналог якого намагалися організувати влітку до олімпіади, але ситуація на фронті для Москви не склалася. А також - про вибори. Відкрита підготовка до виборів - це плюс 100 до розкладання армії. Зважайте.
Разом: погані новини будуть, але треба намагатися розуміти їхній масштаб.
3. про Грузію нічого коментувати не хочу, краще слухати Volodymyr Kopchak і Gela Vasadze.
Хто такий Олексій Копитько
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Живе в Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні та світі. Працював координатором проекту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред