Удар ядерною зброєю з боку Росії по Україні можливий. Думати так примушують наступні факти.
Передусім ця зброя у Росії є. Судячи з усього, у Путіна величезний комплекс з приводу того, що "найбільша геополітична катастрофа минулого сторіччя" – розпад СРСР – сталася тому, що у політичного керівництва держави не стало політичної волі застосувати всі наявні інструменти. Тому заяву "всі цілі спецоперації будуть досягнуті в будь-якому разі" особисто я сприймаю саме в контексті готовності використати всі засоби. Путін боїться помилки не використати всі наявні засоби для досягнення цілі, і все своє президентство доводить, що не повторить її.
Але не психологією єдиною. Є й інші причини. Нездатність досягнути рішучої перемоги над Україною за допомогою звичайних озброєнь (які, тим не менше, як ми вже переконалися на власній шкірі, дуже незвичайні за своєю руйнівною силою) дуже ймовірно коштуватиме Путіну посади. А до посади там, імовірно, прив’язане й життя – його і дуже багатьох людей навколо. Путін не може дозволити собі не перемогти в Україні.
Це породжує певну неприємну закономірність – чим кращі справи для нас на фронтах, тим вища загроза, що Путін не знайде іншого виходу для досягнення перемоги (читай – збереження влади і життя), окрім як застосувати ядерну зброю.
Доктринально підставою для застосування ядерної зброї Росією в Україні з великою натяжкою може бути хіба розгортання Збройними силами України систем повітряних безпілотників. Є таке положення в ядерній доктрині РФ із не дуже зрозумілою і чіткою прив’язкою – чи повинно таке розгортання спричинити виникнення екзистенційних загроз для РФ, чи сам факт вже достатній?
Військових цілей для ядерного удару Росії в Україні немає. Немає у нас глибокоешелонованих укріпрайонів, фортифікованих військових чи військово-морських баз, які неможливо знищити інакше, ніж ядерною зброєю. Проривати оборону в зоні ООС ядерними засобами було б дивно, оскільки наші та російські війська розташовані на малій відстані одні від одних.
Отже, причина для застосування ядерної зброї буде полягати в намаганні зламати волю і здатність України до спротиву. За чим, за російським задумом, має наступити колапс оборони, державності та капітуляція в якомусь вигляді.
Для досягнення цієї мети найпривабливішою ціллю є Київ. Не буду лякати жителів інших міст, сказане вже і так достатньо неприємне.
Знищити нашу волю і здатність до спротиву – це означає гарантовано знищити усю вертикаль управління державою та Збройними силами. У технічному плані – це означає гарантовано знищити всі підземні центри управління в Києві, про які росіяни знають усе, бо споруджені вони у радянські часи. За часів незалежності центри управління на випадок ядерної війни Україна не споруджувала не чомусь там, а тому що не може країна, яка позбувається ядерної зброї на своїй території, готуватися до ядерної війни.
Завдання знищення підземних центрів управління, ймовірно, визначить тип ядерного пристрою, що застосовуватиметься по Києву. Тут я не погоджуюся з більшістю експертів, які чомусь впевнені, що РФ може застосувати проти нашої держави винятково тактичну ядерну зброю. Вона не має руйнівної сили, здатної пошкодити підземні бункери чи станції київського метрополітену глибокого залягання. Я не є фахівцем з цього питання, але відкриті джерела говорять, що для цього знадобляться ядерні заряди потужністю від однієї мегатони. Підійдуть ті ж СС-25 і 27.
Звичайно, в разі вибуху в Києві такого заряду в місті не залишиться неушкоджених споруд, навіть на околицях.
Знищивши в такий спосіб Київ і розміщені в Києві пункти управління Росія буде розраховувати, що без централізованого управління і командування та з величезною кількістю цивільних жертв життя в Україні хаотизується, а здатність чинити спротив за кілька днів зникне.
читайте такожІнакша війна: якою далі буде боротьба з Росією
Критики цієї версії, як правило, називають лише один аргумент – а як же Лавра? Тому хочу нагадати, що виправдати руйнування Лаври так само легко, як і усієї України. Якщо війну проти України в 2014 році можна було почати тому, що Україна колись може вступити в НАТО, то розпрощатися з Лаврою російська пропаганда закликатиме тому, що її можуть забрати в РПЦ.
Чи означає все сказане, що сценарій ядерного удару по Києву чи ширше, по Україні, такий, що його не можна уникнути? Ні.
Росія має достеменно зрозуміти, що будь-яка шкода завданого ядерного удару не гарантуватиме їй перемогу.
Це цілком досяжна мета.
По-перше, на законодавчому рівні Україні варто прийняти закон про сталість влади. Розписати від президента аж до останнього за абеткою голови обласної ДА, від прем’єра до останнього за абеткою в останньому в списку заступника міністра, від голови ВРУ до останнього за абеткою депутата найменшої фракції, від головнокомандувача ЗСУ до останнього лейтенанта систему передачі влади в разі втрати попередньою уповноваженою особою здатності виконувати свої повноваження.
По-друге, розосередити в різні куточки України різні гілки та органи управління, в тому числі військового.
По-третє, укласти з одним з іноземних партнерів домовленість про діяльність уряду в екзилі.
читайте такожТри виходи Росії з війни з Україною: скільки триватиме агонія путінського режиму
І останнє, але не за значенням – у будь-який спосіб (чи внутрішній закон, чи двостороння угода) досягнути домовленість із США про те, що в разі застосування проти Україні зброї масового знищення ця держава вступає у війну. Це непросте питання, але три місяці тому ми і про американські гаубиці не могли мріяти. А, крім цього, подібна дискусія в США вже йде. От, наприклад, подібний законопроект уже ініціював конгресмен-республіканець з Чикаго Адам Кінзінгер.
Все це переконуватиме РФ, що ядерний удар по Україні не виведе її з війни, а лише стане наступним кроком ескалації.
Богдан Яременко, дипломат, народний депутат України
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
