Путін, як і раніше, збирається наступати на Україну. Для наступу обрано декілька напрямків, Куп’янськ і Харківщина загалом – це перший із них. А в перспективі Путін розглядає можливість наступу на Харків.
Також противник планує посилити свої позиції поблизу Бахмуту, аби не дати ЗСУ звільнити місто, це другий напрямок. Третій – росіяни мають намір захопити Авдіївку. Четвертий – ворог збирається утримати Роботине і не допустити просування наших військ у напрямку Мелітополя. Це основні завдання, які ставить перед собою ворог.
Куп’янськ і Харківська область є надважливими для противника, тож захопити їх – це одне з першочергових завдань. Встановивши контроль над ними, ворог матиме перспективи подальшого наступу та ведення активних бойових дій не тільки в Донецькій і Луганській областях, але й далі на Харківщині.
Задля просування на Харківщині Росія накопичила 110 тисяч представників збройних сил Російської Федерації, декілька танкових підрозділів, зокрема, 1-у танкову армію Кантемирівської дивізії, ще декілька потужних дивізій і чимало ракетних систем. Тобто там намагається наступати велика армада.
Втім, стратегічних перспектив цей наступ російських військ не має. Бої тривають, і декілька місяців поспіль то ворог просувався, то ми його відкидали назад. На даний момент активного наступу немає. Розвідувальні можливості, зокрема, космічні, дозволяють нам відслідковувати всі пересування ворожих військ у фронтовій зоні та готуватися до ударів противника і його спроб наступати на певних ділянках. Ми не тільки тримаємо позиції, але й знищуємо великі резерви ворога, тому що концентрація великої кількості військ і техніки – це мішень для нас. Ми завдаємо ударів по місцях накопичення живої сили і військової техніки.
Якщо російські війська справді почнуть наступ у січні, перспектив він не матиме, оскільки інформація про те, що він готується, запущена в інформаційний простір, відтак, ворог розуміє, що ми знаємо його попередні плани, а тому не даватимемо йому можливості розвивати наступ. Тож жодних перспектив у наступу російських військ не буде.
Микола Маломуж, спеціально для Главреда
Хто такий Микола Маломуж
Микола Григорович Маломуж (23 вересня 1955, Звенигородський район, Черкаська область) – український державний діяч, голова Служби зовнішньої розвідки України з 2005 по 2010 роки, генерал армії України. Голова Всеукраїнської Координаційної ради офіцерів та військовослужбовців, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
