Путін наблизився до небезпечного кроку: чому у РФ готують нову мобілізацію

Очільник ГУР Кирило Буданов заявив, що цілком ймовірно вже цієї осені росіяни можуть розпочати нову хвилю мобілізації. Оцінюючи такі ризики, варто зазначити кілька моментів.

По-перше, "часткова" мобілізація в Росії, якій підлягають люди віком від 18 до 50 років, яких поділяють на категорії "А" та "Б" – повністю або частково придатні, була оголошена ще у вересні 2022 році. Перевагу надають тим, хто має досвід служби, тобто перебуває у запасі. Юридично нічого нового тут немає, проте фактично оголошена мобілізація майже не застосовувалася. Кремль робив ставку на контрактників, ув’язнених, вагнерівців, а також рекрутинг у депресивних регіонах, де заманювали пільгами на покриття боргів чи іншими соціальними бонусами. Це дозволяло уникати масового невдоволення всередині Росії. Адже загибель контрактників суспільство РФ сприймає менш болісно: мовляв, людина сама підписала угоду, отримала великі гроші й добровільно пішла воювати.

Однак зараз Росії не вистачає ресурсів. За різними оцінками, за перше півріччя 2025 року РФ мобілізувала близько 150 тисяч людей, але якщо поділити цю цифру, то виходить приблизно 25 тисяч на місяць. Це навіть менше, ніж у другій половині 2024 року (30–35 тисяч). Тобто суттєвого приросту немає. Водночас українські Збройні сили завдають росіянам щомісяця приблизно таких самих втрат. Справді, протягом останніх двох тижнів загальна цифра дещо зменшилася (менше тисячі на добу), але це не означає зменшення боєзіткнень чи того, що ЗСУ стали гірше воювати. Просто бойове зіткнення може складатися лише з трьох осіб у штурмовій групі з російського боку, а може й тридцяти трьох, але в обох випадках у зведеннях Генштабу ЗСУ це однаково вважається бойовим зіткненням.

Рекомендуємо:

"Полювання на мігрантів": як РФ придумала новий спосіб мобілізації

Але армії РФ усе одно не вистачає людей. Тим більше, Кремль анонсував "потужний наступ" восени 2025 року і зосереджує сили на трьох основних напрямках: Куп’янському, Покровському та Запорізькому. Загальна чисельність російських військ на окупованих територіях України тримається на рівні приблизно 700 тисяч осіб. Для підготовки наступу росіяни змушені перекидати війська з інших ділянок фронту, зокрема із Сумського напрямку та проводити ротацію (але не рівноцінну – скільки зняли, стільки й поповнили) на Херсонщині.

Якщо їм доводиться готувати потужні наступальні дії за рахунок перегрупування військ, це небезпечно: на Покровському напрямку сил стає більше, але на інших — менше. Це створює вікно можливостей і для ЗСУ. Ніхто не забороняє нам активно оборонятися, завдавати контрударів чи навіть проводити контрнаступальні дії. Ми це добре вміємо, і зазвичай це стає несподіванкою для ворога. Пригадайте Харківську та Херсонську операції, не кажучи вже про Курську. Тому цілком імовірно, що росіяни почнуть активніше залучати людей, адже кількість охочих підписати контракт у них поступово зменшується. Точну цифру назвати важко — думаю, ніхто її не знає напевно.

Наприкінці минулого та на початку цього року існувало припущення, що Трамп може прийти до влади, домовитися з Путіним, і війна швидко завершиться. Це створювало уявлення, що контрактна служба буде відносно безпечною. Тим більше, що росіяни одразу отримують значні "підйомні" — 20, 25, а інколи й 30 тисяч доларів, плюс заробітну плату в процесі служби. Для багатьох у Росії це великі гроші, які виглядали привабливою перспективою.

Проте зараз, коли на фронті немає відчутних успіхів, суттєвих просувань немає, а війна, очевидно, затягується принаймні на наступний рік (для цього є всі ознаки, особливо враховуючи позицію росіян на дипломатичних переговорах), кількість охочих укладати контракти зменшується. Люди розуміють: підписання контракту може означати, що вони не доживуть до завершення війни, а поміняють себе на "Ладу" для родини. Тому ситуація зрозуміла, і тут із паном Будановим важко не погодитися.

Швидше за все, вони почнуть поступово мобілізувати людей, щоб вирішити питання із чисельністю на лінії фронту. Робитимуть це дуже обережно, насамперед у невеликих містах і віддалених регіонах, аби уникнути протестних рухів у великих містах на кшталт Москви чи Санкт-Петербурга. Ми ж пам’ятаємо, що під час чеченських воєн була створена громадська організація "Комітет солдатських матерів Росії", яка впливала на суспільну думку. А для Путіна це небезпечний фактор.

Саме тому можна прогнозувати, що масової мобілізації найближчим часом не буде. Ймовірно, йтиметься про нарощування щомісячного призову до 50–60 тисяч, про що вже говорив Путін, тоді як зараз реально вдається залучати 25–30 тисяч. Цієї кількості, на думку російського керівництва, поки що достатньо. Але як буде далі, залежатиме від ситуації на фронті.

Що стосується російських строковиків, то їх безпосередньо на фронт одразу не відправлятимуть. Проте строковиків можуть примушувати швидко підписувати контракти. У російській армії це нескладно: людину можна поставити в такі умови, що відмовитися практично неможливо. Однак і такі новобранці все одно потребуватимуть місяць-півтора чи навіть більше на підготовку, тому найближчим часом суттєвого збільшення чисельності російських військ чекати не варто.

Росіяни вже намагаються виправдати провал своєї літньої операції, про що прямо говорили наші міжнародні партнери. Зокрема, це відзначала Урсула фон дер Ляєн та інші представники ЄС. У відповідь росіяни почали заявляти, що нібито літні дії були лише "репетицією", а справжні удари плануються восени. Втім, у РФ вже готуються виправдовуватися і за вересень-жовтень, переконуючи, що головна ставка робиться на зимову кампанію. Мовляв, у них є "історичний досвід" ведення боїв у зимовий час і саме взимку вони "покажуть силу" та здобудуть перемогу.

Однак факти свідчать про інше: їхні сили та засоби залишаються на тому ж рівні, що й на початку літа. Якщо за все літо вони не змогли захопити чи оточити Покровськ і не досягли суттєвих результатів на інших напрямках, то на чому ґрунтуються їхні заяви про успіхи восени чи взимку?

Реальність у тому, що чисельність особового складу не збільшилася, техніки не стало більше. Усе залишилося тим самим. Тому заяви про "вирішальні перемоги" виглядають не більше, ніж пропагандистський пафос. Росіяни традиційно намагаються налякати всіх своєю нібито "могутністю", і, на жаль, іноді у це вірять навіть у нашій країні.

Олексій Гетьман, військовий експерт, майор ЗСУ,спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред