Пєсков сказав, що Путін не буде давати підсумкову прес-конференцію. Вперше за 10 років.
Про що це говорить?
Путіну нема чого сказати російській еліті та російському суспільству. Прес-конференції Путіна давно вже не містять навіть тіні складних питань, але він не може відповісти навіть на найпростіші. Наприклад, в чому його план? Яка ціль війни ("СВО")? Коли це все закінчиться? Він намагався продати еліті "Росію як фортецю в облозі", яка йде шляхом "сталінської модернізації", імпортозаміщення та "холодної війни з Заходом". Але Росія занадто ганебно воює, а її економіка занадто швидко (так, це швидко) приходить в стан занепаду, щоб хтось повірив у "модернізаційний проект". Початкова комунікаційна модель Путіна зазнала невдачі. І його легітимність - під великими ризиками.
Путін справедливо боїться трьох речей.
1. Того, що будь-який вияв публічності на тему невдач нівелює політичний капітал диктатора. Всі промови Путіна в останні два місяці взагалі не пов'язані з реальністю війни. Він жодного разу не прокоментував поразку під Херсоном, в Харківський області, під Лиманом, мобілізацію - тільки в присутності "кишенькових" "матерей". Лише атаки на українську енергетику, які назвав "відплатою". І відірвана від реальності заява, що "все йде за планом". Формат прес-конференції, щоб не працювати в мінус, вимагає мати хоч мінімальний зв'язок з реальністю.
2. Зростання невдоволення особисто до нього. Поки невдоволення приймають на себе переважно Шойгу, Герасимов, погані генерали та корупціонери в армії. Іноди прилітає Лаврову, який довів Росію до ізоляції як поганий дипломат. Винуваті бояри, які приховують від царя правду. Це видно навіть у дуже обмеженій російській соціології. Довіра до Шойгу, міністерства оборони, армії падає дуже швидко. Трохи повільніше - до Лаврова. До Путіна - повільно. Але ці тенденції вже не вдається приховати.
3. Наслідок перших двох страхів - формування запиту на зміну влади. Причому відразу з двох боків:
• З боку його власного оточення з олігархів та силовиків. Які в певний момент можуть перейти від стану "боюся Путіна більше ніж санкцій та Гааги" у стан "боюся Гааги, санкцій та українців більше, ніж Путіна".
• З боку радикального плебсу та умовних "гіркіних". Тих, хто буде розстрілювати зрадників-генералів та корупціонерів, вводити воєнний комунізм та шукати ворогів в еліті. У випадку влади реальних фанатиків Путін та його оточення доволі швидко помруть. І вони це знають. (Доречі, така фанатична диктатура розхитає Росію набагато швидше за режим Путіна, але й ризиків буде більше).
Путін не може зникнути з публічної комунікації зовсім. Тому чим далі, тим більше заяви Путіна і взагалі його комунікації будуть відірвані від реальності. Він буде все більше говорити про "трансформери та трансформатори". Все більше - паралельної реальності. І це все буде далі і далі реалізовувати його страхи. Бо він у власній пастці. Він втрачатиме легітимність серед еліти і плебсу, він буде ставати головним винуватцем невдач. Не війни, бо для росіян війна не злочин. А саме невдач, бідності та приниження.
Будь-який диктатор - це той, хто їде на спині тигра. Тигр - це еліта, яка вважає його гарантом легітимності. Тигр - це доведений до божевілля натовп. І як тільки диктатор втрачає ореол незамінності та абсолютної легітимності - його чекає дуже сумний (для нього) фінал. Путіна він чекає.
P.S. А, і так. Інформація, що Путіну потрібна термінова операція і тому не буде пресконференції - це типовий вкид. Він не вартий уваги. Росіяни через другорядні жовті ЗМІ створюють паралельну тему, щоб відволікти від головної події. І знови підняти дурне обговорення вигаданих чи реальних "хвороб Путіна". Воно боїться. Ось це - головне.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
