Жодних сенсацій не відбулося, як і очікувалося (у всякому разі). Судячи з публічних висловлювань Путіна і під час зустрічі з Меркель, і за повідомленням прес-служби Кремля про телефонну розмову між Путіним і Макроном, особливих зрушень у переговорах по Донбасу очікувати не доводиться. Що стосується переговорів про продовження транзиту російського газу через територію України, то Путін явно починає торги.
читайте такожСаміт щодо повернення Криму в Україну: у Путіна вибухнули погрозами на адресу учасників заходуВ обмін на продовження використання української труби (швидше за все в мінімальних обсягах – близько 40 млрд кубів), він вимагає від Німеччини та Європи довгострокових контрактів на закупівлю російського газу. Нам також треба визначатися зі своєю переговорною тактикою по газовій темі - і в переговорах з Росією, і з європейськими партнерами.
Щодо майбутнього візиту Меркель до Києва. Я і до її візиту в Москву нічого особливого не очікував, і така моя оцінка зараз тільки посилилася. Ніяких "неприємних сюрпризів" від візиту Меркель я не очікую. Неприємним буде (точніше, вже є) тільки одне - фрау Меркель приїжджає не 23 і не 24 серпня (у значущі для нас дні), а 22 серпня.
Начебто і жест поваги по відношенню до України і Президента Зеленського, і рівень участі Німеччини в Кримській платформі буде високим (міністр закордонних справ), але при цьому занадто очевидно небажання дратувати Путіна і прагнення зберігати з ним прагматичні взаємовигідні відносини. І справа тут не тільки в Меркель. Це опортуністична подвійність зовнішньої політики Німеччини у відносинах з Росією і Україною. Вона була і раніше, зберігається зараз, і напевно буде проявлятися і далі. Це не привід для образ і підозр. Просто на це завжди треба робити поправку в наших зовнішньополітичних діях.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
