Північноатлантичний альянс за підсумками саміту в Вашингтоні ухвалив декларацію, в якій у пункті 13 йдеться про те, що гібридні операції проти союзників можуть досягти рівня збройного нападу і в подальшому призвести до запуску 5-ї статті НАТО. Блок фактично прирівняв диверсії та гібридні атаки до нападу на свої країни.
Що мається на увазі під диверсіями? Атаки на критичну інфраструктуру країн Альянсу. Наприклад, дуже важливих підводних кабелів, якими передається інтернет та телефонний зв'язок. Можливо, саме ці кабелі Росія вже заміновує. Росіяни здатні замінувати кабелі мережі по всьому світу, щоб у годину Х в один момент залишити НАТО і всю Європу без інтернету.
Під гібридними атаками слід розуміти кібернетичні атаки на об'єкти критичної інфраструктури країн Заходу. Це можуть бути атаки атомних електростанцій, наприклад Франції, Сполучених Штатів, Канади або інших країн. Причому такі атаки здатні призвести до повного колапсу. Якщо певна країна залишиться без електроенергії, нічого не буде працювати, особливо такі засоби зв'язку, як інтернет.
У НАТО цілком правильно ухвалили рішення, згідно з яким протистояння цим потенційним атакам може передбачати застосування 5-ї статті Альянсу. Тому що подібні дії з точки зору небезпеки - майже пряма військова агресія.
Реальне застосування 5-ї статті НАТО за всі 75 років існування блоку було лише одного разу – 11 вересня 2001 року, коли сталися терористичні акти у США. Але за фактом це не можна назвати запуском статті, тому що американські війська не були приведені до режиму повної бойової готовності із застосуванням зброї. Саму зброю фактично ніхто не використовував. Америка самостійно вирішувала всі завдання щодо відновлення безпеки.
П'ята стаття не використовувалась у ситуаціях військових конфліктів, таких, як, наприклад, війна Росії проти України. Її не застосовували і під час подій у Югославії, тоді взагалі багато країн НАТО відмовилися брати участь у цій операції.
Тому важко сказати, як працюватиме механізм у практичній площині. Ніхто не може гарантувати, що такі країни, як, наприклад, Словаччина або Угорщина не відмовляться від участі у війні за НАТО. І тоді буде незрозуміло, як застосовувати цю п'яту статтю.
Можливий і сценарій, за якого Росія профінансує прихід до влади у певній країні Європи фігури, як, наприклад, Орбан. Якою буде реакція подібного політика? Він усе заблокує. Втім, США навряд чи звертатимуть велику увагу на подібні рішення і все одно застосують все, що потрібно. З'являться і рішення щодо країни, яка все саботує. Всі зрозуміють, що така країна насправді на стороні агресора і лише прикривається своїми страхами.
Наведу і ще один приклад того, коли не була застосована 5-а стаття Альянсу. В листопаді 2015 року Туреччина на своїй території збила російський винищувач Су-24, який залетів до її повітряного простору із Сирії. Ердоган декілька разів попереджав Путіна про неприпустимість таких дій, але російські літаки демонстративно залітали до Туреччини. І тоді турецький F-16 збив російський літак. Загинув екіпаж росіян, а у Москві почали погрожувати Анкарі ледь не війною.
Туреччина попросила НАТО активувати 5-у статтю проти Росії. Але країни НАТО в межах 4-ї статті провели консультації і сказали Ердогану приблизно наступне: вибач, ми не можемо застосувати 5-у статтю, тому що це не війна. Це лише інцидент. Ти попереджав, а літак все одно залетів – ну, що тепер зробиш.
Військові літаки нерідко залітають в повітряний простір інших суверенних країн. Російські літаки систематично перетинають простір європейських держав. Реакція залежатиме від того, якого рівня важкості інцидент і чи можна це трактувати як агресію.
Але от якщо Росія і Білорусь здійснять агресію щодо Сувалкського коридору, реакція НАТО вже буде жорсткою. На мою думку, у Альянсу вже давно є консенсус щодо застосування саме 5-ї статті колективної оборони у разі атаки Сувалкського коридору. Атака цієї ділянки – найімовірніший сценарій агресії Росії проти країн Балтії та Польщі. НАТО буде готове до серйозного рішення.
Якщо буде певний несподіваний конфлікт або обставини, до яких ніхто не готувався, то відбудуться консультації. Як було з падінням нібито української ракети у Польщі. Ми хотіли, щоб почалася активація 5-ї статті, але американці відреагували досить мляво і не поспішали цього робити. Падіння уламків ракети зазвичай розцінюється як інцидент, а не агресія, тому в таких випадках застосовується саме 4-а стаття і проводяться консультації. Для запуску 5-ї статті повинні бути беззаперечні докази свідомої агресії, такої, як військовий напад Росії на Україну.
Втім, Захід розуміє небезпеку з боку Росії і такі домовленості, як розміщення американських ракет Tomahawk, SM-6 та гіперзвукової зброї в Німеччині, свідчать саме про це. Я бачу в цьому відповідь на розміщення Росією своїх ракет всупереч договору про обмеження ракет середньої і малої дальності, який існував раніше. Це вже стара суперечка між Сполученими Штатами і Росією, яка ще з 2010-2011 років виготовила і навіть випробувала свої ракети всупереч американо-російській угоді.
Американці відповідають на російські загрози. Росіяни збільшили кількість своїх Іскандерів у Калінінградській області біля НАТО, розмістили ті ж самі ракети і військові частини у Білорусі, а також погрожують розмістити у білоруській республіці декілька ядерних боєголовок малої потужності. І хоча остаточних підтверджень розміщення ядерної зброї Росії в Білорусі немає, росіяни лякають Захід тим, що якщо НАТО, мовляв, нападе на Білорусь, то Мінськ у відповідь зможе використати "власну" ядерну зброю.
Проте всі чудово розуміють, що у Білорусі нічого немає – все в руках Кремля і Путіна. Ядерна кнопка у Москві. І вона російська, а не білоруська. Лукашенко тут – громовідвід для Путіна. Мовляв, Лукашенко – такий собі дурнуватий старий чолов'яга, який може застосувати ядерну зброю проти НАТО, якщо воно на нього нападе. А Путін нібито хороший, білий і пухнастий – нікому не погрожує і ядерну зброю не застосовує. Путін цим хоче сказати приблизно наступне: Лукашенко небезпечний, і якщо ви виведете війська з країн Балтії, я з ним поспілкуюся, і, можливо, він передумає.
Саме так виглядає дурнуватий кремлівський сценарій, який розрахований на невігласів. Маскарад, якого, на щастя, вже давно немає у НАТО.
Хто такий Юрій Романюк?
Юрій Романюк - голова Всеукраїнської громадської організації "Україна в НАТО".
В якості експерта коментує на Інтернет-ресурсах, радіо і телебаченні питання євроатлантичної інтеграції України, дипломатії і війни Росії проти України.
Юрій Романюк, голова Всеукраїнської громадської організації "Україна в НАТО", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред