Практично одразу після вторгнення в Україну 24 лютого Кремль почав і свою битву за Німеччину. Високий ступінь корумпованості в німецькому політикумі, давні зв'язки в ньому спецслужб Кремля, прагнення багатьох підприємців зберегти свої бізнеси в РФ, незважаючи ні на що, наявність у ФРН великої російської діаспори, особливості менталітету німців і багато іншого дозволяють Путіну сподіватися виграти свою битву за Німеччину.
Самовпевненість Кремля обнадіюють і його давні зв'язки з керівництвом СДПН, під які ще начальство СРСР підводило не тільки фінансову, а й ідеологічну базу, пояснюючи: ви соціалісти і ми соціалісти, тож давайте домовимося як нам разом побудувати соціалізм у планетарному масштабі. Цю методику Кремль застосовував не тільки до канцлера Віллі Брандта, але і до канцлера від націонал-соціалістичної робітничої партії Гітлера, і не без успіху. Союз німецьких і російських авторитарних соціалістів по розділу світу розвалився лише через зарозумілість Сталіна, який вважав, що оскільки у нього більше армія і територія, то головним повинен бути він, що ображало амбітного Гітлера, який робив ставку на високі технології і езотерику.
Зараз Кремль, дотримуючись цієї традиції, прагне в подібному режимі домовитися і з канцлером Олафом Шольцем про здачу їм України. В результаті в йде битві за Німеччину можна виділити і окрему битву за канцлера Шольца, на якого йдуть інформаційні атаки як з боку авторитаріїв з Кремля, так і німецьких і міжнародних демократів. Канцлер Шольц опинився під таким перехресним вогнем через невизначеність позиції всієї СДПН і своєї особисто з багатьох питань. Тому обидві сторони сприймають його і Німеччину як "сіру зону" і логічно, що на початку будь-якої війни найбільш сильні удари наносяться по таких зонах, які розглядаються як легкий здобич. Польща, Литва та Естонія не відчувають ударів такого типу, оскільки Кремль вважає це безнадійним заняттям і залишає ці країни на майбутнє, сподіваючись розібратися з ними іншими методами.
Коливання особисто Шольца в питаннях постачання озброєнь Україні, і особливо важких, в питаннях ембарго на газ, нафту і взагалі торгівлі з Росією, дозволяють Кремлю вважати, якщо на німців додатково натиснути, то вони можуть і капітулювати. Демократи бачать у Шольці "слабку ланку" у своїй команді і тому теж змушені вести з ними постійно профілактичну роботу і чинити на нього системний тиск. Було б несправедливо покласти всю провину за таку ситуацію особисто на Шольца, почасти це продовження лінії канцлерки Меркель, але в її коаліційний уряд входила все та ж СДПН.
Новий епізод цієї "битви за Шольца" - лист до нього від 18 німців, серед яких один співак, багато професорів, один лікар, три відставних політика, два від партії "Лівих", один від "Зелених", і чинний член Комітету з цінностей СДПН Ганс Міссельвіц. У цьому листі вони просять Шольца умовити уряд України капітулювати, оскільки армія Росії сильніше і опір марно, і відмовитися від тієї частини території, яку зажадає Кремль. Причини відправки такої ради канцлеру вони пояснюють так: війна – це погано за визначенням, ядерна війна взагалі жах і кінець людства, не можна допустити, щоб Німеччина взяла участь у війні, тим більше з РФ, у якої є ядерна зброя, тому кращий вибір – віддати російським авторитаристам частину України.
Це радять ті, хто називає себе демократами, в тому числі хранитель і охоронець цінностей СДПН Ганс Міссельвіц. На жаль, автори листа не вказали, яку частину Німеччини вони дозволяють канцлеру віддати Росії, якщо та цього вимагатиме. Очевидно вони вважають, що до цього за їхнього життя не дійде, так як Україна велика і ще довго можна буде розраховуватися шматочками її територій з Росією.
читайте такожЖест відчаю Москви, або що стоїть за листом німців про капітуляцію УкраїниУ запасі у цих "захисників миру, демократичних і загальнолюдських цінностей" є ще країни Балтії, які можна буде віддати поштучно, Польща, Словаччина, Чехія та Угорщина, перш ніж рука Московського авторитаризму візьме Німеччину за горло. Так що, на їх століття повинно вистачити, зрозуміло, якщо російський імперіалізм не буде сильно нахабніти, побоюючись реакції США.
Автори листа готові продати російським авторитаристам Україну недорого, всього лише за кілька тисяч євро в конверті, з яких вони, природно, не заплатять податок в місцевий або у федеральний бюджет. Торгівля чужою землею вельми вигідний бізнес для німецьких "інтелектуалів", які отримали в університетах вчені ступені докторів філософії, але так і не навчилися відрізняти добро від зла.
Для них НАТО і РФ - це всього лише два конфліктуючих блоки, сутнісної відмінності між якими вони не бажають бачити. Обидва погані, тому, що воюють. Всі відмінності між добром і злом, між демократією і автократій, між людьми і біороботами, ці доктора філософії ігнорують. Найбільше їх хвилює те, що "розв'язана зараз економічна війна ставить під загрозу постачання людей в Росії і багатьох бідних країнах світу". У 1939 р. Це професори і доктора філософії, ймовірно, написали б, які погані люди британці – своїми санкціями проти Гітлера за напад на Польщу вони позбавили німців і угорців задоволення пити індійський чай. Окуповані чехи взагалі постраждали безвинно.
Професори настійно рекомендують Шольцу, щоб не тільки Німеччина, а й інші країни НАТО припинили поставляти зброю Україні, так як це робить їх однією зі сторін конфлікту. Про те, що Московія 300 років проводить системну політику геноциду українців і про небажання українців бути рабами росіян професори не написали жодного слова. Їх лист - це другий кінець німецької класичної філософії після того кінця, який їй влаштував Гітлер.
Прислухається канцлер Шольц до цих рекомендацій докторів філософії або піде раді Карла Каутського, який закликав в 1920 р Європу організувати соціалістичну інтервенцію проти РРФСР за напад на Грузію і повалення соціал-демократичного уряду в ній.
Реакція Шольц на цей лист поки не відома і Ганс Міссельвіца ще не виключили з СДПН. Сподіваюся, виключать найближчими днями. Але добре відома реакція канцлера на такі рекомендації, які Кремль передає йому не тільки через німецьких професорів. Шольц з натугою згоден передавати Україні старі танки радянського військового угруповання в НДР, але навіть передача бронемашин "Marder", знятих з озброєння бундесверу, поки не знаходить у нього підтримки. Шольц згоден віддати їх Словаччині, але не Україні, яка чинить опір російській агресії. Новішу бронетехніку канцлер категорично не хоче передати Україні, мотивуючи це тим, що вона потрібна самій Німеччині для захисту Естонії.
читайте такожЯк Німеччину перетворили на заручника ПутінаПитання: Як скоро Шольц збирається використовувати її за призначенням в Естонії і чи не краще в травні завдати нищівної поразки ра**истам в Україні, щоб не допустити їх вторгнення в Естонію. Або канцлер все-таки слідує підказкам з Кремля і готується зрадити Естонію слідом за Україною. Але тоді черга Німеччини настане раніше, ніж можуть припускати автори даного листа, що з'явився в " Берлінській газеті "(Berliner Zeitung), створеної в 1945 р політуправління РСЧА і, схоже, досі не розірвала зв'язку із Кремлем.
Допускаю, що у Шольца, як і у багатьох німців, гіпертрофований комплекс провини перед росіянами за Другу світову війну. Але чому тільки перед росіянами, а не перед білорусами, українцями і народами Балтії, які об'єктивно набагато більше постраждали від неї і окупаційного гітлерівського режиму. Історія дає зараз німцям можливість остаточно зняти з себе це почуття провини і ліквідувати рашизм, не чекаючи поки той зміцниться за рахунок окупації і пограбування України, Білорусі, а потім і інших країн, або знову піти шляхом пакту Молотова – Ріббентропа. Вибір за німцями, в тому числі за СДПН і персонально за канцлером Шольцем.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
