Путін все ще не хоче зізнатися собі в тому, що облажався

Сімдесят третій день війни вніс, нарешті, ясність у питання про цілі Росії у війні з Україною. Віце-спікер Держдуми Петро Толстой повідомив граду і світу, що Росія не зупиниться, поки не вийде на кордон із Польщею.

Він, правда, не повідомив, що буде з іншими кордонами України і чи передбачає Росія вийти ще й на кордони зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Але не треба володіти великою уявою, щоб здогадатися, що Толстой хоче вийти і на них.

До цього їхні амбіції були скромнішими: Шойгу місяць тому виступав у тому дусі, що ось "звільнимо" "ЛНР" і "ДНР" в межах областей - і все. Таке, мовляв, завдання ми спочатку собі і ставили. Незрозуміло, правда, навіщо тоді вони намагалися безуспішно штурмувати Київ, Чернігів і Суми, але нехай. Навіщо шукати логіку там, де її в принципі бути не може?

Потім, однак, його підлеглий, генерал-майор Рустам Міннекаєв його спростував. Він сказав, що на додаток до "ЛНР" і "ДНР", вони ще хочуть мати сухопутний коридор до Криму (мало не написав у Данциг), і в Придністров'ї. Тобто хочуть взагалі відрізати Україну від Чорного моря, і значить взяти не тільки Миколаїв, а й Одесу.

Я коли бачу таку різну публічну оцінку завдань своєї власної країни, причому людьми, які свідомо не мають права цього робити, то я, як старий бюрократ, відразу розумію, що це означає. Це означає повний бардак.

Ну ось хто такий Петро Толстой? Звичайний депутат Держдуми від правлячої партії "Єдина Росія". Пост віце-спікера нічого до його реальних повноважень не додає. Ось яке він має право робити такого роду заяви? Хіба він не знає, що для цього є Лавров? Шойгу, нарешті. Ну і, зрозуміло, Путін.

Знає прекрасно. Тоді чому він робить такого роду заяви (не маючи на це жодних повноважень), повністю суперечачи офіційній позиції Кремля, озвученій раніше Шойгу? І, зауважте, пройшло вже більше десяти годин, а його ще ніхто не спростував!

І чому якийсь генерал-майор (В ЗС РФ 250 генерал-майорів) може публічно поправляти свого начальника? Це, бл...дь, армія чи дискусійний клуб? І, зауважте, його знову ж таки, ніхто не спростовує! Як це розуміти?

І взагалі: яке все це має відношення до реальності? Російська армія вже півтора місяці не може взяти Попасну, угробили там вже тисячі своїх солдатів, і при цьому якийсь м...дак з пісною пикою повідомляє, що вони зібралися вийти на польський кордон.

Дядько! Роззуй очі! Візьми карту (глобус?) і подивися: де Попасна, а де польський кордон! І вбийся об стіну, подив. Взагалі, щось товстих розвелося-як собак нерізаних. Куди не плюнеш - скрізь Толстой. Складається враження, що це єдиний аристократичний рід, який щасливо уникнув більшовицької різанини. Гублюся в здогадах...

Або цей генерал-майор теж... Ось чого ти виліз мудрувати? Хто тебе за язик тягнув? Це армія чи що? Де субординація? Де дисципліна? І нікому немає діла до того, що відбувається справжнісінька дискредитація вищого російського керівництва. Зокрема, цільного генерала "другої армії світу" Шойгу.

Я анітрохи не жартую. Ніякі іноагенти не зробили більше для того, щоб перетворити вище російське керівництво в клоунів, ніж їх добровільні помічники в особі всіляких віце-спікерів і генерал-майорів. І в цю ж скарбничку кожен виступ Дмитра Пупсик Медведєва, який вже набрид демонстрацією свого надлишкового радикалізму.

Ця какофонія заяв, кожне з яких скасовує попереднє і які ніяк не спростовуються і діють всі одночасно - ніяка не продумана стратегія, а справжнісінький бардак. Бардак, який панує у вищих ешелонах російської влади з тих пір як звалився один єдиний їхній план, який тільки і був в реальності: в три дні взяти Київ, повалити Зеленського і поставити на чолі України свою маріонетку.

Залишимо осторонь питання про реалістичність цього плану і про тих геніальних стратегів, які його складали. Але це був хоча б ясний і зрозумілий план і його дійсно намагалися реалізувати.

Після того, як цей план звалився, вся кампанія втратила сенс і триває за інерцією, і лише тому, що Путін не хоче зізнатися собі в тому, що він облажався по повній.

Я розумію, що таке визнання загрожує для нього найнеприємнішими наслідками, аж до втрати влади і неминучої розправи над ним. Але чим далі він тягне з цим визнанням, тим ймовірність найгіршого для нього сценарію стає все вище.

Ось і сьогодні російські ЗМІ радісно повідомляють, що російська армія, нарешті, взяла Попасну! Ура! Навіть якщо допустити, що так воно і є (а це не так), то хочеться запитати: і що? Як це наблизило вас до перемоги? І як вона виглядає - ваша перемога?

Якщо вона виглядає так, як говорить Толстой-то уявляєте скільки таких вам ще належить взяти? У вас вистачить солдатів і техніки для цього? Ви просунулися вглиб країни максимум 150-200 км, на це пішло два з половиною місяці і ви втратили пораненими і вбитими третину своєї армії вторгнення. І у вас вже зараз практично невирішувані логістичні проблеми.

А що буде, коли ви просунетеся на 500 км? А ви знаєте, що до польського кордону вам ще потрібно йти більше 1000 км? Що тоді у вас буде з логістикою? А з втратами? І як ви будете боротися не тільки з ЗСУ, а й з партизанами у себе в тилу?

Зізнайтеся чесно: ви не маєте відповідей на ці питання. А точніше сказати, ви боїтеся їх вимовити. Тому що вони зовсім погані для вас.

Тепер припустимо, що ваша перемога виглядає так, як каже Шойгу. Припустимо, я змахнув чарівною паличкою і ви вийшли на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей. Ну то що? Ви благородно пропонуєте Україні мир, а вона - відмовляється. Ні, каже, будемо продовжувати битися. Що тоді?

Апелювати до її союзників? Мовляв, ми пропонуємо мир, а Україна хоче продовжувати цю безглузду війну. Впливайте на неї. І якщо вона відмовиться, то перестаньте їй допомагати! Так чи що? У цьому план?

Але Захід (вустами багато кого, наприклад, міністра закордонних справ Великої Британії) вже сказав, що допомагатиме Україні доти, поки російська армія не буде вигнана з усієї території України. І навіть уточнив: включаючи Крим. І, до речі, про скасування санкцій, доти теж можна навіть не заїкатися. Отже, війна триватиме тому, що ключ до її закінчення тепер уже в руках України, а не Росії.

Так що і цей план не працює. І зрозуміло чому. Це порожня балаканина. А правда полягає в тому, що ніякого плану у вас немає. Ви самі не знаєте, навіщо ви воюєте і які цілі у вас в цій війні. Ви просто женете солдатів на забій і чекаєте, коли ваш говнокомандуючий ухвалить хоч якесь рішення.

А якщо він його ніколи не прийме? Тоді що? Ви так і будете тупо штурмувати Попасну? Але ж він його і справді не прийме. І не чекайте. Тому, що ніякого прийнятного для нього рішення немає. Єдине рішення, яке він може прийняти-це відступити до своїх кордонів, залишити Україну в спокої і заплатити репарації.

Але навіть дитина розуміє, що для нього це означає політичну смерть. І може навіть не тільки політичну.

На самому початку кампанії, передчуваючи швидку перемогу, Путін говорив українським військовим: "Берите власть в свои руки! Похоже, нам с вами будете легче договориться, чем с этой шайкой наркоманов и неонацистов, которая засела в Киеве и взяла в заложники весь украинский народ".

Тепер настала пора звернутися з аналогічною пропозицією до російських військових: "російські солдати, офіцери і генерали! Беріть владу в свої руки! Схоже, нам з вами будете легше домовитися, ніж з цією зграєю злодіїв і вбивць, яка засіла в Кремлі і взяла в заручники весь російський народ".

І якщо ви цього не зробите, то ви будете розгромлені. Не сьогодні - то завтра. Не завтра - то післязавтра. У вас немає шансів, тому що у вас немає ніякого плану. Ви самі не знаєте, навіщо ви воюєте. Але ви знаєте й інше: що у вас немає ні сил, ні засобів для того, щоб вести ту війну, яку хоче від вас Путін. Він з'їхав з глузду. Приберіть його.

Інакше на вас чекає катастрофа. Тому, що ви не праві. Тому, що мають рацію українці. І всі ті, хто стоїть разом з ними проти вас.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред