Після смерті Олексія Навального у в'язниці на Путіна чекають неприємні наслідки. Перш за все, буде спроба відкрити проти нього другу справу в Гаазькому суді – про свідоме знищення людини. Адже суддею Навального став Путін, а не російські суди.
Можливо, Навального цілеспрямовано не вбивали, однак ця смерть усе одно суттєво зіпсує Путіну картину перед президентськими виборами в Росії. Швидше за все, Навальний не витримав страшних умов в ув'язненні, однак ці умови забезпечив йому саме Путін, тому й винуватцем вважатимуть його.
Не думаю, що Путін хотів знищити Навального перед президентською кампанією, адже той не становив жодної небезпеки, перебуваючи у в'язниці. Тому Путін не потребував його смерті зараз.
Хоча, безумовно, противники Путіна на Заході і всередині Росії сприйматимуть те, що сталося, як його спробу позбутися головного конкурента. Але – важливо выдзначити – Навальний не був конкурентом Путіна на виборах. Він був конкурентом на випадок, якби щось сталося із самим Путіним.
Тож поза контекстом виборів Навальний навіть у в'язниці був небезпечним для Путіна тим, що був креатурою Заходу. У світовій практиці часто так: за певного авторитарного режиму, за диктатора є одна людина, яку підтримує Захід. Так було в Бірмі, Венесуелі та інших країнах.
Смерть Навального не стане "чорним лебедем" для Росії, однак Путіну вона обіцяє дуже великі неприємності. Це дуже потужний удар по Путіну, оскільки це привід для міжнародних інстанцій почати розслідування. Путін, звісно, не дасть нічого розслідувати, тим самим підтвердить те, що є диктатором. І тут уже всі згадають про те, як гинули інші його опоненти, наприклад, від "Новачка".
Ба більше, далі на Путіна можуть чекати симетричні події. Як Навальний помер від "тромбу, що відірвався", що було зумовлено виключно жахливими умовами його ув'язнення, в які його помістив Путін, так само може статися і з Путіним. Причому в будь-який момент: людина може їсти яблуко – і все, може подивитись на сонечко – і все, відправила до в'язниці ще сто людей – і все, у самого серце не витримало. За всієї незвичності цієї ситуації сценарій смерті Навального дуже підходить для сценарію смерті Путіна.
Путін – дуже підозріла людина. Він буде підозрювати, що йому все підлаштували вороги всередині Росії, люди з його оточення. Путін давно підозрює, що ті, хто хоче його зміщення, постійно погіршують порядок денний: на фронті, в економіці, Центробанку тощо. От і смерть Навального він не сприйме просто як смерть ув'язненого.
Ба більше, Путіна не намагалися підставити – його вже підставили. Це дуже стара техніка, що бере початок у Візантії: якщо оточення хоче позбутися імператора, воно формує йому негативний порядок денний. Для Путіна, який оголосив себе "паном Росії", вкрай неприємно, що на фронті в його військ нічого не вийшло, в Україні він програє, відвоювати якийсь населений пункт не вдається, по всій РФ горять нафтобази... І у випадку з Навальним йому нарікати нема на кого, адже саме він відправив Навального на Таймир, у найстрашнішу в'язницю. Тобто хтось постійно доводить кроки Путіна до поганого завершення. Так само його підштовхнули до війни в Україні: був у нього Крим, був Донбас – навіщо потрібно було бомбити і віроломно нападати на всю Україну, тепер він сам не знає. "Сафарі" Путіна на три дні в Україні не вдалося – триває кровопролитна страшна війна. І він не знає, як її зупинити.
Ті, хто підштовхує Путіна до неправильних кроків, зволікають з простої причини – він сильніший за них. Тому вони змушені використовувати "тактику тисячі порізів".
Думаю, що ситуацію з Навальним довели до такого завершення саме друзі-вороги Путіна, які вважають, що він заважає, поводиться неправильно, і вже час замість одноосібного диктатора встановити колективне керівництво в РФ.
Такий архетип Російської імперії: там завжди було так, що кожні 20-30 років у Росії змінювався лідер на політбюро, якусь групу, таємну раду. Але – ця група сама має отримати владу, позбавивши себе лідера.
Наостанок підкреслю, що спосіб умертвіння Навального свідчить про те, що з Путіним може статися те саме.
Віктор Небоженко, політолог і соціолог, директор соціологічної служби "Український барометр", спеціально для Главреда
Хто такий Віктор Небоженко
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) – український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби "Український барометр". Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь у першій президентській кампанії експрем'єр-міністра України Леоніда Кучми. З 2003-го – керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, директор соціологічної служби "Український барометр".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред