П'ять висновків азіатського турне Джо Байдена: чи готуватися Україні до забуття

Вашингтон намагається повторити те, що не вдалося Трампу - створити міцну автономну регіональну коаліцію на Близькому Сході без прямої участі США.

Джо Байден, візит до Японії
Джо Байден намагався переконати азіатських союзників у тому, що Китай це ворог №1 на довгі роки / Facebook.com/POTUS

Поїздка президента США до Південної Кореї та Японії була потрібна Байдену для 5 речей:

Перша. Переконати союзників, що Китай - це ворог №1 на багато років вперед, а війна в Україні цю ситуацію не змінює. Те, що Байден підписав закон про виділення $40 млрд на потреби, пов'язані з Україною, саме під час поїздки, мало б сказати: як і Україну, США будуть захищати своїх партнерів. Ось, переконайтеся в цьому.

Друга. Переконати союзників в Азії, що "трампівський" глобальний відхід США у внутрішні справи і зменшення їх залученості в регіональні процеси (що продовжив робити Байден) не торкнеться Азіатсько-Тихоокеанського регіону, навіть навпаки: Штати досі прихильні розвороту в Азію. Звідси і посил про готовність військовим шляхом захищати Тайвань, який, правда, потім Білий дім оперативно скорегував, сказавши, що Байден не мав на увазі те, що сказав.

Третя. Запропонувати нарешті реальну альтернативу китайським проектам та інвестиціям, у тому числі на регіональному рівні. Для цього була запущена Індо-Тихоокеанська економічна рамкова програма (IPEF), що об'єднує 13 країн. Це мало стати противагою минулорічній регіональній зоні вільної торгівлі (RCEP), запущеній з благословення Піднебесної.

Однак учасники IPEF не отримали найбажанішого, на що багато хто сподівався: зниження тарифів і полегшеного доступу до ринків, в тому числі на американський. Тут Байден поки не поспішає розгортати на 180 градусів торговельну політику Трампа.

А, ну ще туди не взяли.

Четверта. Вибори до Конгресу. Природно, куди ж без цього. Турне було важливим для того, щоб переконати американських виборців, що азіатський напрямок Байдена стратегічно правильний, більш ефективний, ніж у Трампа. З цієї причини Байден їздив по заводах великих азіатських корпорацій, які всі обіцяли йому повідкривати у США заводи і працевлаштувати тисячі американців.

П'ята. Форсувати процес цементування якогось регіонального порядку, який посилив би співпрацю США з азіатськими союзниками. Щось типу побудови якогось "а-ля НАТО" в цьому складному регіоні, хоча б з Південною Кореєю і Японією. З цим я пов'язую чисто піар-заяву, що дуже сподобалась японцям, про те, що якби Радбез ООН розширився, Штати б обов'язково підтягнули б туди Японію.

Візит був важливий, щоб не втрачати ініціативу і хватку, особливо після не найвдаліших для Штатів виборів на Філіппінах, колапсу консерваторів на виборах в Австралії і зміни влади в Південній Кореї.

читайте такожПутін потрапив у пастку США: війна в Україні для Росії стає занадто дорогим задоволеннямНе можу сказати, що візит Байдена призвів до якогось прориву. Все як і раніше складно. А з багатьох питань у Вашингтону поки повноцінних відповідей немає, включаючи питання Північної Кореї, яке очевидно загостриться з приходом до влади консервативної адміністрації нового президента.

Однак це вперше за тривалий час, коли Вашингтон намагається створити реальні альтернативи регіональним проектам Китаю і повторити те, що не вдалося Трампу на Близькому Сході - створення міцної автономної регіональної коаліції, яка буде захищати американські інтереси, не залучаючи Штати напряму.

Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти