Буде ще важче у найближчий час. Це й очікування, і банальне міркування.
Ракетні обстріли почастішають. Симптоматика втоми може бити емоціями по нервам, стійкості, настрою. Західна допомога підвисає, мобілізація страшить, вал соціальних проблем наростає.
Кількість тих, хто хоче зупинки війни будь-що трохи поколиває, але некритично для буття нації та держави. Росіяни не зможуть зламати хребет пасіонарного українства, бо на це є декілька причин, про які треба говорити окремо і бажано не для ФСБшників, які це читають.
В таких ситуаціях дуже легко обивателям скотитись до інстинктивнохї імпульсії та швидких рішень, перенести роздратування на всіх по черзі - рідних, державу, Зеленського, сусідів, опозицію, дітей, кота і далі за списком.
Не шукайте метушливо відповідей у балакучих експертів, аналітиків, журналістів та політиків. Вони не знають. Реально не знають коли це завершиться, вони можуть лише гратися аналогіями, інтуїцею, догадками і дуже часто когнітивно викривлюють реальність під своє враження. Порядок йде за логікою, а не за віртуальними конструкціями розумників.
Воєнний злочинець Путін вважає, що він в зеніті слави після намальованого результату його клікою, входить в раж воєнної несамовитості, захоплення своєю спроможністю зригати ракети задля наростаючого посіву терористичного страху. Він може планувати що завгодно (і в планах, звісно, вже це є) - воєнний провокації проти НАТО, новий напад на Харків і Сумщину, ядерний удар, перемогу Трампа, а можливо і Третю світову.
Бажати смерті Путіну (цілком здорова реакція на серійного вбивцю) - це значить приховано бажати якнайшвидшого завершення апології кривавої бойні. Але її не буде з генетично-екзистенційних причин. Не можна зупинити те, що запрограмовано ментальною історією.
Єдиний правильний розумний вихід - міцність індивідуальної психіки. Робіть все, що її зміцнює, вчиняйте суспільно корисні справи, наповнюйте себе актуальним життям і найголовніше - будьте разом з кимось.
Люди поряд лікують, підтримують і надихають. Іноді дратують, панікують і зневірюються. Ну такі вже люди. З кожною хвилею мальовничого колапсу наступне "гірше" згодом вже не здається таким проактивним.
Хто такий Олег Постернак
Постернак Олег Олександрович (народився 19 вересня 1983 р., с. Залужжя, Теплицький район, Вінницька область) — політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України, кандидат історичних наук. Провів 16 виборчих кампаній в якості керівника кампанії кандидатів в народні депутати в мажоритарних округах, кандидатів на міські голови, кандидатів у депутати обласних та районних рад.
Автор блогів і публіцистичних матеріалів з виборчого права, політичних технологій, електоральної психології у багатьох українських виданнях.
Коментує політичну ситуацію на українських інформаційних телеканалах, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
