На тлі ймовірного повномасштабного вторгнення Росії в Україну, в Європі позначився розкол - на відміну від 2014 року, зараз він став більш гострим і публічним.
Наприклад, Німеччина донедавна так відкрито не висловлювалася щодо ситуації в Україні. У 2014 році, коли було запроваджено ембарго на постачання зброї в Україну з боку Європейського Союзу і США, його ініціатором була Ангела Меркель - тоді вона їздила в Америку і це рішення було спільним. Але з 2014 року багато чого змінилося.
Чому Великобританія активно підтримує Україну
По-перше, Великобританія вийшла з ЄС, перестала діяти в європейському контексті і почала вести самостійну політику. Відповідно, цей антагонізм посилився - Британія де-факто стала грати роль стримуючого фактору для тієї ж Німеччини, тому що Німеччина завжди була для неї головним антагоністом на європейському континенті.
До речі, ще в кінці 19 століття у Великобританії визнавали, що їх велика помилка була в тому, що вони дали Пруссії, Австро-Угорщині та Російській імперії можливість знищити Польщу.
Нагадаю, що Польща була відновлена як держава після поразки Німеччини у Першій світовій війні, що викликало невдоволення і самої Німеччини, і Радянського Союзу. Як казав Молотов:"Польща - це потворне дітище Версальського договору".
читайте такожНімеччина відмовилася давати Україні бронежилети, але розгорне військовий госпітальБританія, у свою чергу, завжди підтримувала Польщу і надавала їй гарантії безпеки. У цьому контексті дії Британії - це продовження політики підтримки країн Східної Європи. Тому що є Польща, яка орієнтується на англосаксонські країни і тепер з'являється Україна як додатковий важіль тиску і на Німеччину, і на РФ. Цим і пояснюється активність Британії у допомозі нам у вигляді надання зброї.
Блок симпатиків України
На відміну від 2014 року, ситуація покращилася, тому що тепер ми бачимо блок країн, який явно симпатизує Україні. Але не від хорошого життя - вони, все-таки, розглядають Україну як стримуючий фактор проти Росії, тому що прекрасно розуміють: з'їдять Україну - вони наступні.
Виходячи з цієї логіки, до блоку симпатиків належить Великобританія, Польща, країни Балтії, а також Швеція, про яку ми часто забуваємо.
Адже любов до Росії обернено пропорційна до її кордонів - чим вони ближче, тим більш напружена ситуація у сусідів. Оскільки є імовірність захоплення острова Готланд, який знаходиться у Балтійському морі (Швеція направила туди додаткові війська), на цьому тлі і вимальовується підтримка України, яка у шведів проявляється в конкретних діях. Наприклад, передача Великобританією гранатометів не могла відбутися без дозволу Швеції, оскільки це шведська розробка і спільне виробництво двох країн.
Ми також бачимо і позицію Сполучених Штатів, яка відрізняється від 2014 року, з часів невиразного Обами. Зокрема, було дано дозвіл на постачання зброї зі складів країн Балтії, в першу чергу, "Стінгерів" і "Джавелінів", що для України - великий плюс.
читайте такожЗагроза військового вторгнення Росії в Україну: Швеція готова відправити війська на підмогу КиєвуЗрозуміло, що крім вищеназваних країн, нас підтримують Болгарія, Румунія, Словаччина і Чехія - ті країни, які межують з Україною в безпосередній близькості. Але в той же час, в України з'явився союзник у вигляді Туреччини, яка не просто поставляє зброю ("Байрактари"), яка може бути використана в обороні (як "Стінгери" і "Джавеліни"), але і в якості наступальної.
Але в цьому випадку Туреччина веде свою гру, адже у неї глобальні плани і на РФ, і на Африку. При цьому вони також розглядають Україну як таран проти Росії, адже чим більше сил вона витратить на Україну, тим меншою буде присутність РФ на Кавказі і Середній Азії, на які у Туреччини є свої претензії (в цьому вони трохи схожі на РФ). Але, крім цього, у Туреччини до України "любов з інтересом", тому що вони не проти, щоб Україна підписала з Туреччиною угоду про ЗВТ.
Нічого особистого, просто бізнес
Позиція Німеччини зрозуміла - їм цікавий "Північний потік-2", у них ще залишилася східна політика Віллі Брандта 1970-х років (екс-канцлер Німеччини, політика якого була спрямована на пом'якшення напруги між країнами Східної та Західної Європи. - Главред) і Росія для них - ключовий гравець для їх ринку і виробників. Тобто для Німеччини відносини з Росією - це чисто бізнес і це демонструється їх поведінкою, коли вони розповідають казки про провину перед Україною і відмову від поставок зброї в зону конфлікту. Але якщо подивитися, куди Німеччина дійсно її поставляє, то одразу можна згадати Ізраїль. Упевнений, що провини перед євреями у німців не менше, ніж перед українцями, але в напрямку Ізраїлю в плані зброї Німеччина працює активніше, ніж з Україною.
читайте такожКулеба заявив, що українці десятиліттями пам'ятатимуть про відмову Німеччини дати Києву зброюУ той же час, ця позиція Німеччини виявилася двоїстою і коли їх почали активно "пресувати", німці змінили тактику, пообіцявши Україні дати грошей замість зброї - зокрема, Єврокомісія заявила про надання підтримки для фінансової стабільності в розмірі 1,2 мільярда євро. Правда, тут ще потрібно буде подивитися на яких умовах, тому що Європа часто називає "підтримкою" кредит і тоді це також можна буде вважати не допомогою, а бізнесом.
Франція, до слова, взагалі затихла. Але це, скоріше, пов'язано з тим, що Макрон перебуває у виборчій кампанії і тому не хоче робити різких рухів і прийти, як переможець, на все готове. І така тактика заслуговує на повагу, але завжди потрібно покладатися на реальних союзників, які готові надати зброю і Франція поки до них не входить.
Висновок
Але не варто спокушатися щодо відправки військових в Україну, що обіцяють деякі союзники. Тому що військові сьогодні є, а завтра їх немає - їх можуть евакуювати літаком протягом доби. Зрозуміло, що жодна з країн-партнерів не стане наражати своїх громадян на небезпеку - як максимум, до нас можуть надіслати інструкторів. Тому що ніхто не зможе пояснити присутність іноземних солдатів в Україні - жоден уряд Європи не стане так ризикувати. Тому так чи інакше, навіть за наявності допомоги зі зброєю, у разі вторгнення Росії Україні доведеться битися з нею наодинці.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
