Війна з Росією може тривати ще 10-20 років, хоч і необов'язково весь цей час вона матиме гострий характер. Україна може жити в такій самій ситуації, в якій десятиліттями живе Ізраїль.
Тому Україні важливо розвивати власні збройні сили, намагаючись зробити потенційні дії противника малоефективними. Саме так діє протягом десятиліть Ізраїль. Це вимагає великих фінансових, економічних і політичних зусиль, але іншого нам не дано.
Доти, доки Росія існує в її нинішньому вигляді, для України зберігатиметься щоденна загроза. Тому, навіть якщо нам вдасться повернути контроль над тимчасово окупованими територіями і вийти на державний кордон 1991 року, сталого миру не буде. Говорити про сталий мир можна буде тільки тоді, коли почнеться розпад Російської Федерації на складові.
відео дня
Багато хто зараз почне крутити пальцем біля скроні, вважаючи все це утопією і фантастикою. Однак, якщо серед читачів є люди мого віку або старші, вони пам'ятають, як Радянський Союз, який здавався непорушним, раптом почав тріщати по швах.
Наприклад, в Уральській народній республіці тодішній губернатор Едуард Россель надрукував гроші республіки. Татарстан і Башкортостан закрили свій повітряний простір для літаків Аерофлоту. А на Далекому Сході було оголошено про формування Далекосхідної народної республіки. Крім того, 80% жителів Калінінграда висловилися за вступ до Євросоюзу. Потім почалися Чеченські війни.
Розпад Росії тоді було зупинено виключно завдяки допомозі США. Штати панічно боялися тоді і бояться зараз неконтрольованого розповсюдження зброї масового знищення, яке може початися в разі розвалу Росії. І "ніжки Буша", про які так зневажливо згадують російські федеральні канали, реально врятували Росію від голоду.
Щоб уявити, наскільки критичною була ситуація в Росії тоді, достатньо одного факту – щодня в Москві сідало три, а в Санкт-Петербурзі два вантажні літаки з готівковими доларами, щоб врятувати фінансову систему Росії від повного колапсу і краху.
Перспектива розпаду Росії – це не фантазія, а абсолютно можливий сценарій. Безумовно, для його реалізації мають скластися певні умови, але все це абсолютно реалістично.
Спілкуючись з американцями, я намагаюся змінити їхнє ставлення до можливості розпаду Росії. Я їм кажу: ви боїтеся поширення зброї масового знищення, і єдиним способом, щоб запобігти цьому, вважаєте збереження єдності Росії. Але ж на це можна подивитися з іншого боку: розпад Росії неминучий, він уже триває, і виникає завдання – як зберегти контроль над ситуацією у новостворених державах. Американці після таких слів замислюються.
Що ж стосується того, що здатне поховати путінський режим, то я не вірю в можливість революції в Росії. "Хороших росіян" я називаю "тимчасовими попутниками", тому що у нас із ними зараз спільний ворог – Путін. Але наша стратегічна мета – домогтися розпаду Росії, а їхня – зберегти Росію в її нинішньому вигляді, просто поставити на чолі іншого "Путіна".
У Росії неможлива цивілізаційна революція. Якщо там щось і станеться, то бунт. Бунт може спалахнути і безпосередньо в Москві, і в регіонах РФ. Зараз, наприклад, складна ситуація на Північному Кавказі і в Сибіру.
Звичайно, можливий і "чорний лебідь", але його появу складно передбачити.
На мій погляд, участь Росії у війні проти України в разі продовження ефективної підтримки Збройних сил України та України як держави фінансами та озброєнням може призвести до негативних наслідків усередині РФ. Наголошую, йдеться про бунт регіонів. Існує поняття регіональних еліт. І, повірте, на території, яка невідомо якого розміру, а густота населення нижча, ніж у пустелі Сахара, вплив владивостоцького клану на життя на Далекому Сході непорівнянний із впливом московського клану. У той момент, коли регіональні клани почнуть відчувати слабкість федерального центру, вони з величезним задоволенням зроблять усе можливе, щоб стати першими, а не другими. Краще бути першим на селі, ніж другим у місті – такий підхід властивий будь-якій регіональній еліті.
Ба більше, розпад РФ може бути набагато ближчим, ніж нам здається. Якщо буде дотримана певна позиція США, Великої Британії, Франції, Німеччини, якщо вдасться дещо скоригувати позицію Китаю, то процес розпаду, дезінтеграції Російської Федерації може розпочатися протягом найближчих 2-3 років. Це не означає, що замість однієї Росії одразу стане 38 "россій", але процеси можуть початися. І поки що ніхто не може спрогнозувати, де може спалахнути: одні кажуть – у Чечні, інші – у Дагестані, треті – на Далекому Сході та в Сибіру.
У цих регіонах РФ немає етнічних протистоянь, але є суто економічні передумови. Люди, які живуть на відстані двох тижнів подорожі потягом від Москви, хочуть бути господарями своїх ресурсів, рішень і фінансів. І далеко не завжди вони погоджуються з тим, що чималу частину доходів їм доводиться віддавати кудись туди, в центр, звідки вони нічого не отримують натомість. А головне – саме звідти їм намагаються диктувати умови поведінки.
Тому я вважаю розпад Росії абсолютно реалістичним сценарієм. Але ще рано "кидати чепчики в повітря".
Крім того, російські еліти по-різному ставляться до продовження війни проти України. Фінансово-промислові еліти, особливо пов'язані з ВПК, зацікавлені в продовженні війни. Водночас є фінансові, культурні, промислові (але не пов'язані з ВПК) еліти, які зазнають величезних втрат через запроваджені проти РФ санкції, і вони зацікавлені в зупинці війни і знятті санкційних обмежень.
Утім, я не вірю, що російські еліти здатні до якихось рішучих дій. Також я не вірю, що в голову Путіну прилетить табакерка – скоріше карлика придушать власним шарфом, як Павла, і на цьому закінчиться його існування. Зараз передумов для цього немає, але "чорний лебідь" можливий.
Однак Путіна може замінити Патрушев, Сурков або Медведєв. А, отже, фізичне знищення Путіна абсолютно не гарантує зміну політики російської держави.
Георгій Тука, колишній голова Луганської військово-цивільної адміністрації, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб у 2016-2019 рр., спеціально для Главреда
Хто такий Георгій Тука
Георгій Борисович Тука (народився 24 листопада 1963 року, Київ) - український державний і громадський діяч. Керівник і засновник волонтерської групи "Народний тил". Голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (22 липня 2015 - 29 квітня 2016), пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
