Ініціатива сьогодні у путіна по всіх фронтах, тому корейський сценарій може стати реальним тільки після краху його планів. Станом на зараз в нього є розвилка з двох підходів.
1.Продовжити повзучу окупацію, яка триває вже. Колосальні втрати за останні півроку, а вони дійсно найбільші з початку вторгнення, особливо в техніці, все таки приносять якісь плоди. Так просування мізерне, але воно є. Авдіївка коштувала дорого, але взята. Свого часу я писав про нову мясну стратегію путіна, і він явно думає про її реалізацію.
Однак, не тільки умовні успіхи на фронті схиляють путіна на користь цього підходу. По-перше, походу російський генштаб дійсно вірить, що наші ЗСУ на межі. І скоро станеться ось-ось таке омріяне "обрушение фронта". Такі їх міркування мають свої аргументи: проблеми з мобілізацією у нас, проблеми із забезпеченням снарядами, проблеми із американською допомогою, внутрішні політичні проблеми... Тому логіка їх дій полягає в тому, що продовжити тримати темп своїх м’ясних штурмів, скільки можливо. Єдиний недолік цього підходу в тому, що він не дасть можливості реалізувати другий.
2.Новий великий наступ на умовний Харків. Хоча путін і його м'ясні генерали ніколи не відчувають меж своїх можливостей, закони фізики таки їх в цьому обмежують. Тому тягнути постійні штурми і готувати 200 к на новий наступ - явно не по силам. Тут або-або.
Другий підхід має свої переваги. По-перше, масштабний новий наступ є великим доказом того, що путін перемагає, і що вся стратегія Заходу по допомозі Україні провалилась. Це особливо сильний аргумент напередодні американських виборів. І не тільки американських, бо це найбільший рік виборів в історії. По-друге, захопити велике місто, "першу столицю" - це про військовий успіх і реабілітація за ганебний провал вторгнення. А путін емоційна тварина, хоч і з холодним розрахунком, поквитатись для нього важливо, як і для його стада. По-третє, наступ на Харків відсуває можливість бомбити Белгород з РСЗО.
Останні сигнали вказують на те, що окупанти визначаються на користь першого підходу. На фронті пішов вхід російський оперативний резерв і все частіше попадаються окупанти з незавершеною підготовкою. Втім, ще рано судити.
Незалежно від того, який підхід вибере путін, станом на листопад-грудень його військові сили будуть виснажені і змушені перейти в оборону. Я поки не бачу перспектив для великих успіхів його кампанії, можливо ще кілька "Авдіївок", більше навряд чи. Якщо не станеться чогось екстрапровального з нашого боку. Але результатом цієї кампанії буде те, що і ми будемо надзвичайні виснажені. І дуже сумнівно, щоб якась зі сторін отримала можливість накопити сили для нового потужного контрнаступу.
Саме так десь і наступив цей сценарій в Кореї. Після колосальних втрат з обох, і безкінечних контрнаступів, в результаті яких тільки Сеул 4 рази переходив з рук в руки, війна втратила смисл з точки зору продовження. Був правда важливий фактор - смерть Сталіна, але останній рік війни особливих змін по лінії фронту майже не було. Всі виснажились, переможця не було, переводити ескалацію на рівень ядерної війни ніхто не хотів. З обох сторін за різними даними було втрачено від 2 до 4 млн людей, включно з цивільним населенням.
Важлива деталь, мирний договір по сьогоднішній день не підписаний, а перемир’я від імені Південної Кореї ніхто не підписав, від сил ООН підписав генерал Марк Вейн Кларк. Дуже схожа перспектива для нас, коли навряд чи якийсь політик дозволить собі підписати перемир’я з путіним.
Далі про шанси і можливості уникнути корейського сценарію. Хоча вони вже виглядають фантастичними.
Хто такий Віктор Андрусів
Віктор Андрусів – політичний і громадський діяч, заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (2015-2016), радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016-2020). Нині – боєць ЗСУ, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
