Підпишіться 
Російська державна ідеологія сьогодні проходить через етап масштабної трансформації, намагаючись адаптувати старі міфи до реалій затяжної агресії проти України. Політичний аналітик Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич аналізує зміну пропагандистських парадигм: поступову відмову від "ряжених" ветеранів Другої світової на користь формування нового привілейованого класу учасників поточної війни. Автор пояснює, чому Кремль перетворює історію на "добру казку" і як конфлікт між різними поколіннями "ветеранів" може стати фактором дестабілізації всередині РФ. Публікуємо ключові висновки автора.
Пам'ятаєте переодягнених у Росії? Типу ветеранів ВВВ 50-60-х років народження? Ось, цікаві спостереження цього року. Їх стало напрочуд мало, вони не лізли в камеру. Але одиниці реальних (99 років і старше) ветеранів у інформаційне поле потрапили.
Дивно для перемодоманії чи скріп? З одного боку так — бадьорі дідусі 70 років від роду гарно розповідали про перемогу над фашизмом і штурм чи то Варшави, чи то Берліна. Їх використовували скрізь — від офіційних заходів до дитячих садків.
Але війна в Україні та наявність тих, хто реально пройшов фронт, змінюють ситуацію. Масове використання ряжених може спровокувати банальний конфлікт, який почнеться словами "а ти взагалі воював?". Далі, з огляду на специфіку РФ, події можуть бути незабутніми. Для ряженого — зіпсованим обличчям, для публіки — шоу "побили ветерана".
Російські чиновники від ідеології це помітили ще влітку минулого року. Зробили висновки. І зараз ми маємо перехідний етап — трансформацію ідеологічної картинки для пересічного громадянина. Де:
- тема "Великої Вітчизняної" відходить у розряд доброї казки, епосу та легенди. Причому, чим швидше помруть реальні ветерани — свідки тих процесів, тим краще для Кремля. Можна буде трансформувати образ. Маскарадникам тут не місце — якщо легенда, то реальних свідків немає — є лише їхні мемуари (відредаговані цензурою або просто написані після смерті "автора"). Що, до речі, знайшло відображення у виступі Путіна 9 травня — він згадав слово "ветерани" двічі — у привітанні та прощанні. І жодного разу не згадав про "живих ветеранів", говорячи лише про пам'ять "про події Великої Вітчизняної війни, її справжню історію, справжніх героїв для нас"
- Але вводиться (і надалі буде вводитися) новий клас "ветеранів" — "учасники СВО". Поки що їх називають саме учасниками, але все частіше чуємо й "ветеран". Частину цих людей Кремль уже підтягує до владних структур. І ця категорія буде братися за основу в ідеологічній роботі як "живий приклад".
Ми маємо повторення початку 50-х, коли в СРСР остаточно "поховали" ідею пам'яті та "рівняння" на ветеранів "революції та громадянської війни". З одного боку час, з іншого — пам'ять могла бути ідеологічно "неправильною", не відповідати запитам влади. Замінили когортою правильних ветеранів. Причому, провівши селекцію — право голосу мали ретельно відібрані персонажі (відбирати було з кого). Коли таких ставало менше — з'являлися ряжені.
У випадку з російсько-українською війною буде аналогічно. Будуть "ветерани СВО", які говорять правильні, потрібні Кремлю речі. І йдуть у владу. І буде решта маси.
Чому це важливо для нас?
Ряжені нікуди не поділися. Вони, звичайно, слухняні і цього року сиділи тихо. Далі почнеться роздратування від зменшення уваги. Це знайде відображення в політиці та впливі різних груп.
1. Незадоволені громадяни з меншою ймовірністю підтримуватимуть "Єдину Росію". Будуть нарікати на кухнях і думати, "за кого проголосувати". Але тихо — спроби заявити про свої права як ветеранів будуть придушені на побутовому рівні учасниками цієї війни. Так би мовити, відбиті на обличчі.
2. До умовно "правого, імперського" табору російського суспільства вони навряд чи приєднаються — там місце буде зайняте тими ж учасниками російсько-української війни.
Залишається умовний "лівий" табір. Раніше це була монополія КПРФ. Зараз уже ні — далеко не всі ряжені є палкими прихильниками російських комуністів. А це означає, що Кремлю доведеться переформатувати "ліві партії" у найближчі 2–3 роки. Адже поява "неконтрольованого" політичного гравця небезпечна: ти або допускаєш такого до Думи, або душиш репресіями. Але душиш тих, хто ще вчора був одним із ядер твоєї групи підтримки.
Друга складова — не стільки соціальна, скільки умовно "політична" напруженість між "ряженими ветеранами чогось" і тими, хто пройшов російсько-українську війну. Теж цікавий процес, який сам по собі не створює загрози режиму, але, у разі нестабільності, може бути важливим фактором.
І, нарешті, третя складова — напруженість всередині групи "нових ветеранів". Адже для одних буде шлях до влади, публічність, показне повага. Для інших поки що є гроші — певні виплати. Які досить скоро будуть зменшуватися і за розмірами, і за періодичністю. Це теж некритичний для режиму процес сам по собі, але теж може бути важливим у разі нестабільності.
Це те, що варто відстежувати, аналізувати вже сьогодні. Адже РФ нікуди не зникне після заморозки. І якщо ми хочемо реального завершення війни з поверненням до кордонів у майбутньому, треба думати, як впливати на РФ, коли ракети й дрони не запустиш. Так, час думати про українську "м'яку силу". Хоча б з точки зору впливу на потенційні конфлікти всередині російського суспільства.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
