Фатальна помилка Путіна

Ви граєте в покер? Я граю інколи.

В покері є такий термін – олл-ін. Це коли гравець згрібає всі свої фішки і ставить їх на свою комбінацію. Карти закриті, тож ніхто не знає точно, навіщо він це робить. Може, у нього ідеальні карти. А, може, мотлох, але він блефує, щоб удати, що карти чудові. А може він блефує подвійно, а може, а може…

Але реальне життя – не покер. Твої карти бачать усі. І всі бачать, весь світ, що у Путіна на руках нічого. Порожньо. Жодної комбінації. У цій грі він помилився від самого початку, коли вирішив, що український народ залишився радянським і буде зустрічати його з розами.

читайте такожЧому війна в Україні – не на тиждень-два, а на місяці

І тепер його десантники, які замовляли столики у ресторанах Києва на перше березня, гниють у нашій землі. Літаки палають. Панування у повітрі немає. Техніка – під радісний регіт мільярдів глядачів – переходить українським фермерам. Посилюються дезертирство і здача у полон. Танки вже їдуть без захисту, витягнуті зі складів часів СРСР. А країни світу змагаються між собою у кількості і радикальності накладених санкцій.

І Путін робить той самий олл-ін. Він починає вбивати мирних мешканців "градами". Бомбардує Бабин Яр. Обстрілює з танків атомну станцію. Кладе сотні ракет на українські домівки, школи та лікарні. Намагається продемонструвати всім, що він скажений, що він піде до кінця, що потрібно боятися.

Але боїться його насправді тільки його народ. Хоча який це народ? Народець.

А українці, стиснувши зуби, тримають Київ, тримають Харків, тримають Миколаїв і Маріуполь. Демонструють все, чому навчилися за роки війни. Показують кожній людині на планеті, як має боротися вільна нація.

читайте такожЗірваний план бункерного маніяка: як Україна сплутала Путіну всі карти

Українці витирають сльози і сміються. Українці хоронять своїх і вбивають десять за одного. Українці ведуть себе як боги, а боги – як українці.

Ми не просто тримаємось. Ми мелемо своїм млином російську армію. Ми кладемо її в свою землю.

І коли ми прийдемо до росіян спитати в них за Херсон, за Крим, за Донецьк і за Луганськ, за Київ і за Харків, за Мелітополь і за Гостомель – їх не захистить їхня армія.

Бо буде лежати у нашій землі.

Юрій Гудименко, співзасновник партії "Демократична сокира"

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред