Міграційна криза Білорусі не потрібна, але вона, очевидно, потрібна особисто Лукашенку. Психологічним механізмом, який запустив цю операцію, могло б бути його бажання помститися своїм сусідам, Литві та Польщі, за політичну підтримку протестних "антилукашенківських" виступів у Білорусі минулого року, адже Польща і Литва прийняли Тихановську і надавали дипломатичну, політичну підтримку білоруській опозиції.
Але якби усе це було так, то це дуже нагадувало б відносини у дитячому колективі. На мою, думку це - спільна операція російських і білоруських спецслужб, бо Лукашенко без російської підтримки на це б не зважився. Відповідно, ініціатор, замовник і куратор цієї спецоперації знаходиться у Російській Федерації. Білорусь Лукашенка тут лише виконавець і той, хто несе публічну відповідальність.
Можливо, сам Лукашенко отримає від цього якесь задоволення, однак для Білорусі як для держави це не несе ніяких вигод. Скоріше навпаки - суцільні ризики. Зокрема, один із варіантів відповіді, який розглядають у Польщі - повне перекриття польсько-білоруського кордону, перш за все, для товарів, що негативно позначиться на економіці, причому не лише білоруській, а й російській, адже дві третини експорту з РФ до ЄС йде безпосередньо через територію Білорусі. Тож Росії у разі ухвалення відповідних рішень з боку Євросоюзу доведеться шукати об’їздні шляхи - частково через Литву і Україну.
Загалом картинка на кордоні між Польщею та Білоруссю виглядає як певне дежавю кримських подій - там за спинами жінок та дітей стояли "зелені чоловічки", а тут - білоруські прикордонники. Шаблон той самий і довести цю ситуацію до ескалації можуть провокацією - пролиттям крові на межі. І тут уже буде не важливо, з чийого боку це відбудеться - усе одно Польща та Білорусь звинувачуватимуть одне одного.
Відтак після може спалахнути міждержавний конфлікт. Один із симптомів цього - звернення Лукашенка до Путіна. А як учасник Союзної держави, Білорусь може гіпотетично закликати Росію передислокувати певну частину своїх військ на західний кордон Білорусі. У гіршому випадку це може спровокувати військові сутички. Тим більше, у росіян на цьому напрямі є військово-стратегічна спокуса - пробивання Сувалкського коридору через Білорусь по прикордонню Литви і Польщі до Калінінградської області. Бо Росія має два наперед висунуті форпости - окупований Крим і фактично окупована Калінінградська область, яка насправді є історичною частиною Східної Пруссії у Німеччині. Розміщення зброї на цих ексклавах дає Росії військово-стратегічну перевагу, бо це дозволяє тримати під прицілом своїх потенційних жертв у Європейському Союзі (і не тільки). Це, звичайно, означатиме конфлікти з НАТО та ЄС загалом (а не лише з Польщею і Литвою). Тож вірогідність невелика, але про це у військових штабах РФ однозначно думають.
Якщо відбудеться така ескалація і російські війська можуть бути перекинуті до кордону, то російські прикордонники, які є частиною ФСБ РФ, можуть залишитися на білорусько-польському кордоні і охороняти його - так само, як це відбувається у Вірменії чи Таджикістані, тобто поглинаючи Білорусь по зовнішньому контуру.
читайте такожЗа турецьким сценарієм: чому Білорусь заганяє ЄС у міграційну кризуУкраїні зі свого боку треба брати посильну участь на боці Польщі і Литви як природніх союзників у цій ситуації та надавати їм допомогу - координувати свої дії і робити усе залежне від нас для того, щоб цей конфлікт не переходив у наступну стадію ескалації.
Бо після того, як спалахнуть емоції, російсько-білоруські спецслужби транспортують цей емоційно-збуджений натовп мігрантів до кордону між Волинською і Брестською областю із поясненням, що можна обійти кордон з півдня (хоча з Південного Бугу, який там протікає, перейти кордон тут буде значно складніше). І цим російська сторона досягне ще однієї мети - створить українсько-білоруський конфлікт чи навіть українсько-польський, якщо хтось з мігрантів зможе прорватися до Польщі з боку України.
Хай би які політичні рішення у Кремлі наразі не ухвалювалися, загалом уся ця ситуація з мігрантами частково буде відповідальністю Росії. Але так чи інакше, уся ця ситуація може серйозно дестабілізувати Білорусь, тож можливо, що невдовзі скоро може з’явитися і хвиля втікачів з Білорусі, які втікатимуть туди, куди зручніше - в Україну чи через неї до Європи.
До того ж, Білорусь ще й економічний партнер України. І якщо білоруська економіка зазнаватиме падіння, то це позначиться на торгівельних зв’язках між країнами - ми вже закупаємо критичну кількість електроенергії, пальне, бітум, який використовуємо при будівництві доріг. Але окрім загроз, будуть і можливості, бо якщо кордон Польщі з Білоруссю буде закритий, росіяни будуть змушені використовувати українську територію для транзиту у ЄС.
Але конфлікт з Україною - це, скоріше, побічний ефект, бо головна мета - вклинитися між Литвою і Польщею. Адже це, у першу чергу, тиск на Євросоюз і НАТО, перевірка їхньої реакції.
З хорошого - намічається певна консолідація і у ЄС, і в євроатлантичному просторі. Про це свідчить заява Урсули фон дер Ляєн, яка під час зустрічі з Байденом назвала міграційну кризу "гібридною атакою". Тобто Захід усвідомлює небезпеку, а це означає, що росіяни можуть призупинити цю операцію, принаймні, на якийсь час, аби призупинити консолідацію Заходу на антиросійських позиціях. Тому найближчими тижнями цілком можна чекати деескалації цієї ситуації.
Тим паче, що санкції, які розглядає Євросоюз, стосуються не лише влади Білорусі і спецслужб, а і авіакомпанії, що займалися перекиданням людей до кордонів. Тобто не лише Белавіа, а й російського Аерофлоту і якщо санкції будуть накладені, то для Росії це буде серйозним наслідком.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
