Побуду трохи фейсбучним аналітиком, бо мені муляє питання, як співвіднести відданість міжнародному праву, до якого ми всі апелюємо, коли засуджуємо російську агресію і коли просимо про допомогу/застерігаємо інших, з інтервенцією США в Венесуелу. Чи не є її толерування подвійними стандартами і, фактично, визнанням універсальності "права сильного"? Якщо так, то це приводить до етики, де Росія мала повне право вторгнутися в Україну, і єдине, що вона зробила неправильно, - це прорахувалася, бо не змогла перемогти.
Є, проте, принаймні дві великі відмінності між вторгненням США в Венесуелу і вторгненням Росії в Україну.
1. Геноцид і анексія
Наскільки мені відомо, вторгненню США не передували жодні офіційні заяви Трампа про те, що венесуельці і американці - один народ, і жодна частина Венесуели не була включена до складу США рішенням американського президента/Конгресу/Сенату, зі встановленням окупаційного режиму, забороною місцевої мови, грабежем ресурсів і репресіями, як це зробила і продовжує робити Росія.
2. Суверенітет і міжнародне право
На відміну від України, Венесуела як суб'єкт міжнародних відносин сама відкидала повагу до суверенітету інших країн, офіційно заохочуючи одностороннє застосування сили. У 2014 році, одразу після анексії Криму, Венесуела голосувала проти резолюції ГА ООН про підтримку територіальної цілісності України. У 2022 році і згодом Венесуела не голосувала щодо резолюцій з засудженням російської агресії, бо була позбавлена права голосу за неплатежі членських внесків, але яким би було це голосування, сумнівів нема. Те, що у Венесуелі був при владі нелегітимний диктатор, теж частина цієї картини зневаги до правових інститутів.
Але чи роблять ці аргументи вторгнення США навіть обмежено виправданим? Відповіді в мене немає. Мабуть, багато що залежить від того, чи спровокує ця ситуація кривавий хаос або війну, чи, навпаки, Венесуелі вдасться вирулити до стабільності та хоча б частково демократичної передачі влади. У другому випадку - переможців не судять, вийшло - і слава богу. Але, якщо все вдасться, чи не захоче Трамп повторити успіх - наприклад, в Гренландії? Там якраз були і заяви, в певному сенсі, про "одиннарод", і про плани анексії.
Так шо, в короткій перспективі приємно бачити, що у Москви мінус один союзник, і плюс одне приниження, але довга все ж сумнівна, тому я утримуюсь від однозначного схвалення цих подій, і від засудження теж.
Про персону: Павло Кравчук
Павло Кравчук - український журналіст, аналітик та експерт, який спеціалізується на темах свободи пересування, міграційної політики та управління кордонами. Працює комунікаційним менеджером та аналітиком аналітичного центру "Європа без бар’єрів". Закінчив магістерську програму "Теорія та історія культури" в Національному університеті "Києво-Могилянська академія". Працював у низці відомих українських медіа. Висвітлює питання безвізового режиму, правил перетину кордону з ЄС, впровадження систем EES (Entry/Exit System) та ETIAS, а також проблеми функціонування пунктів пропуску.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
