Попри вдавану байдужість отримання Україною кандидатства в члени Євросоюзу Росію дуже турбує. Ба навіть більше, в РФ просто "підгорає" від того, що наша країна невпинно наближається до ЄС.
Поведінка Кремля тут нагадує сюжет езопової байки "Лисиця і виноград": коли хтось дуже-дуже хоче чогось, але дістати ніяк не може, у кінцевому рахунку починає говорити, що йому байдуже, мовляв, не надто воно й потрібно, не так вже й хотілося.
Приблизно пару тижнів тому низка осіб російського істеблішменту дуже жорстко висловилися щодо Євросоюзу і планів України щодо вступу до ЄС. Вони обурювалися, що Євросоюз проводить відверто атиросійську політику, запроваджує санкції проти РФ, країни ЄС постачають зброю Україні, а це все в розумінні Кремля є фактичним оголошенням Євросоюзом війни Росії. За таких обставин, говорили вони, рух України до ЄС у Росії розглядається так само, як і спроби інтеграції з НАТО – як ворожа дія, що є викликом для РФ, ледь не військовою агресією проти Російської Федерації. Зокрема, про це заголосили Медвєдєв, Патрушев та інші представники вищого істеблішменту РФ, коли стало очевидно, що жодні перепони на цьому шляху, які могла створити РФ, не спрацьовують.
Поза сумнівом, Росія намагалася вплинути через свої канали в ЄС на цей процес, але, як бачимо, безрезультатно. Щодо кандидатства України до останніх днів негативно були налаштовані Швеція (де точно не може бути російського лобізму, бо влада цієї країни антиросійськи налаштована), Данія (де панують жорсткі антиросійські настрої), Нідерланди (ще до початку війни змінили свою позицію, і тепер у них чітке антиросійське спрямування), Португалія (точно не підтримує російських наративів), Австрія (яка також сьогодні відверто антиросійська). Веду до того, що проти надання нам статусу кандидата в члени ЄС виступали країни, на які Росія не має впливу. Але після візиту чотирьох європейських лідерів до України – президента Франції Емманюеля Макрона, канцлера Німеччини Олафа Шольца, прем’єр-міністра Італії Маріо Драгі та президента Румунії Клауса Йоганніса – багато що змінилося.
Під час перебування в Києві вони зробили жорстку заяву про те, що категорично підтримують надання Україні статусу кандидата в члени ЄС. В Росії це викликало істерику (згадайте хоча б зневажливі висловлювання Медвєдєва), тому що стало очевидно: ця історія Росією провалена, і Путіну не вдалося нікого в Європі мобілізувати на свою підтримку, щоб заблокувати просування України до ЄС.
Відтак, країни, які мали свої застереження щодо кандидатства України, все-таки погодилися надати цей статус, інакше б це просто виглядало підігруванням Росії.
Саме тому на, так званому, міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі Путін сказав, що Росії, в принципі, байдуже це зближення України та Євросоюзу, і що вона, мовляв, не заперечує. От це і є класична ілюстрація байки "Лисиця і виноград": коли Путін не зміг отримати те, чого йому кортіло, він почав розказувати, що йому наче б то байдуже і зовсім нецікаво.
читайте такожУкраїна ступила на поріг Євросоюзу – з чим прийшла і як зустрічають: розбір
Коли ми почуємо остаточне рішення ЄС щодо кандидатства України, Росія в цілому діятиме приблизно так само, як реагував Путін на форумі. Тобто якоїсь жорсткої бравади, підкріпленої пропагандистською активністю, а також конкретними спробами завадити цьому процесу, не буде. Втім, у день оголошення рішення Росія може демонстративно збільшити кількість обстрілів українських міст. Проте робити конкретну прив’язку і розказувати, що це відповідь за зближення з ЄС, у Москві навряд чи будуть. Адже цар уже сказав, що Росії байдуже, тож і холопи говоритимуть те саме.
Варіантів впливу на процес руху України до ЄС у Росії немає. Варіантів здійснити показову помсту – також. Тому в Росії вирішили піти іншим шляхом – демонстративно "не помічати" надання статусу кандидата Україні.
читайте такожЗахід хоче зварити Путіна повільно: як і коли закінчиться війна в Україні
Отже, Путін нічого зараз не може зробити, він не здатен вплинути на процес. А потім усе залежатиме від того, що залишиться від Росії, адже лунають дуже різні прогнози. Так, наприклад, Піонтковський говорив, що, якщо буде серйозний контрнаступ України, то Путіну не зносити голови, якщо звільнять Херсон – Путіна усунуть. Ми не знаємо, як виглядатиме Росія, які вона буде мати впливи і ресурси після завершення війни, коли Україна переможе, але для неї все те, що буде після того, однозначно буде дуже неприємно. І чи матиме вона хоча б якусь можливість після того впливати на європейські країни – питання відкрите.
Тому якщо говорити про подальші перспективи руху України в напрямку Євросоюзу, то російські впливи відіграватимуть 110-ту роль. Основним буде те, що ми самі задля цього будемо робити. Тому що статус кандидата у члени ЄС нам дають абсолютним авансом. Вкиди Росії через третіх осіб щодо невідповідності України цьому статусу не матимуть сенсу, якщо ми самі не дамо підстав для того, щоб нас визнали країною, що не заслуговує лишатися кандидатом у члени ЄС. А, відтак, жодні російські капості нам не нашкодять – нашкодити ми можемо тільки самі собі.
читайте такожСША і Китай спільними зусиллями будуть пережовувати Росію наступні півстоліття
Слід зауважити, що отримання Україною статусу кандидата в члени ЄС напряму жодним чином не зіпсує Росії життя і не зашкодить її планам щодо нас. Але опосередковано це заважатиме РФ і дратуватиме її. Адже коли Україна стає кандидатом в члени ЄС, це означає, що вона є майбутнім членом ЄС, вона стає "своєю" для Євросоюзу, країною, яку потрібно підтримувати. Після закінчення війни, зокрема, ми зможемо сподіватися на серйозну допомогу за багатьма програмами ЄС. Ми матимемо право на певні фінансові, інвестиційні та інфраструктурні програми. Тому всім країнам ЄС вигідніше, щоб майбутній партнер не був занадто зруйнованим, щоб війна проти нього не надто затягнулася.
Тобто попри те, що сам статус кандидата формально нічого не змінює, але неформально він додасть Україні трохи військової, фінансової та іншої допомоги. Зокрема, це дозволить Україні отримувати певні види озброєння, які раніше європейці нам боялися надавати. Тепер процес піде жвавіше.
Отже, надання Україні статусу кандидата в члени ЄС дещо збільшить потік допомоги. Росію це, звичайно, біситиме. Адже жодним чином на ці процеси вона вплинути не зможе.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, експерт із питань міжнародної політики, колишній народний депутат України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
