На стягування Лукашенком військ до українського кордону доцільно поглянути не як на чергову підлість диктатора, а як на дію в рамках плану наступальної операції ра**истів на травень.
Друга фаза війни проти України, оголошена Лавровим 18 квітня, поки має вигляд колапсуючого наступу, що явно не влаштовує ні Кремль, ні самого Лаврова. Вони б хотіли примусити Україну до капітуляції, підписати договір про неї і зробити вигляд, що війни не було і можна повернутися до бізнесу як зазвичай з усіма, в тому числі і з нами.
Але минуло три тижні і ніхто не поспішає підписувати договір з Кремлем і віддавати йому п'ять областей України, включаючи Крим. Самозвані "визволителі" змінюють в захоплених районах дорожні покажчики з української мови на російську, але відчувають почуття дискомфорту і невпевненості. Визвольні окупанти дуже хвилюються, що від них у будь-який момент можуть вимагати звільнити від своєї присутності окуповані райони і без попереджувальних пострілів у повітря.
Набути впевненості в собі окупанти можуть, тільки підписавши договір з урядом України про припинення війни якщо не назавжди, то на якийсь час. Але на Банковій усе впевненіше починають посилати Лаврова слідом за російським кораблем і ставити свої умови. Новини з Європи, в тому числі з вуглеводневого фронту, теж не радують Кремль. Через все це там все більше схиляються до думки, що потрапили в якийсь попаданець, але на відміну від книжково-кіношних попаданців, назад повернутися не можна.
Кремлівцям, та й не тільки їм, хочеться включити "машину часу" і втекти куди-небудь в минуле від усіх проблем і неприємностей, що з'явилися у РФ з 24 лютого. Деякі з них віддали перевагу переміщенню в часі переміщення в просторі і покинули РФ наче острів прокажених. Пропозицію Банкової повернутися до кордонів по другому Мінському перемир'ю в Кремлі поки відкидають, бо вважають, що зможуть повернутися до імперських кордонів 1913 р. або 1939 р. нехай і в урізаному вигляді. Деякі в РФ хочуть повернутися в ті часи, коли риба в Москві-річці ловилася і ніяких росіян на її берегах не було, але їх оголосили іноагентами варягів, колбягів, чуді, весі, печенігів, половців і давньокиївської хунти.
В якості "машини часу" для такого повернення в Кремлі бачать не лабораторії в Сколково і главу всього космосу Рогозіна, а армію і флот. Тому флоту і армії поставлено завдання повторити бліцкриг 24 лютого, але цього разу по-розумному і з денацифікацією євреїв Одеси. Денацифікацію Одеси з великої відстані ракетні війська РФ проводили з 8 по 9 травня і заодно вчетверте денацифікували міст у Білгороді-Дністровському. Але в Кремлі залишилися незадоволені денацифікацією на видаленні і наполягають на проведенні її з ближчої відстані у форматі десанту.
читайте такожОстанній бій Кремля: як друзі Путіна допомагають йому зберегти обличчяФлоту запропоновано проявити ту ж кмітливість, яку проявила армія з Чорнобаївкою – просто взяла і відсунула фронт так, щоб українська артилерія не могла до нього дістати. За аналогією Кремль пропонує флоту теж не морочитися з облаштуванням позицій прикриття на острові Зміїний, а взяти і просто висадитися південніше Одеси і йти звідти на неї через Молдову.
Кремль, наполягаючи на цьому, виходить з трьох міркувань.
По-перше, десант до Одеси - це ідея-фікс. Поки не висадить його або не потопить всі свої кораблі, не заспокоїться.
По-друге, Кремлю хочеться розширити число учасників війни, а то виходить незручно - воює одна Росія і всього лише з Україною. Це не можна назвати ні глобальною війною, ні навіть війною з НАТО. Кремлю дуже потрібна інтернаціоналізація конфлікту, щоб заховати в ньому за іншими Росію. Тому в Кремлі сподіваються, що Румунія заступиться за Молдову хоча б одним батальйоном і без згоди всього НАТО. Тоді можна буде сказати, що РФ воює ще й з румунофашистами, а не тільки з укрофашистами і просити допомоги у ОДКБ або КНДР.
По-третє, у Кремлі ніяк не розлучаться з планом додати до вже захоплених областей ще й Одеську з Миколаївською. Вимагати від України відмовитися від них без бою нереально, а без цих двох областей план по захопленнях буде сильно недовиконаним.
Тому бліцкриг-2 без десанту не затверджують і вимагають від адміралів рішучих дій, не дивлячись на можливі втрати. Але адмірали скаржаться, що їм важче, ніж генералам, так як баби кораблі не народжують, і це змушує всю кремлівську рать шукати консенсус по десанту.
читайте такожВторгнення Білорусі в Україну: що задумав ЛукашенкоАдмірали і десант розуміють: подобається – не подобається, але йти в травні до Одеси доведеться, зрозуміло, якщо самим не вивести з ладу кораблі. Можна ще просити український Генштаб розстріляти кораблі на рейді біля Криму, коли команди зійдуть на берег. Але з Києва відповідають, що ракет такої дальності поки не отримали і невідомо, коли отримають і освоять. В результаті адмірали поки шукають консенсус з "чекістами" і вимагають від тих підтримки з повітря. Судячи з того, як 11 травня транспортні літаки завозили на Зміїний нове ППО, адмірали і "чекісти" консенсус знайшли.
З генералами "чекістам" простіше – їм наказано в годину "Х" наступати по всій лінії фронту, щоб ніхто, навіть американські супутники, не могли зрозуміти, хто наступає по-справжньому, хто виконує відволікаючий маневр, а хто лише робить вигляд, що щось робить. Постійні провокаційні обстріли, яким ра**исти піддають Чернігівську і Сумську області, повинні допомогти генералам з бліцкригом-2 і його імітацією, і заодно переконливо показати мешканцям РФ, що на них напало НАТО.
Генералам для посилення надано війська спеціальних операцій Лукашенка, якого зобов'язали відловити ще й деяку кількість білорусів, щоб посилити ними війська своєї спецоперації. На виконання Указу Кремля він і почав спецоперацію з вилову білорусів для війни за букву "Z" як новий символ Росії. "Чекісти" вирішили, чим Лукашенко краще за Кадирова, нехай теж воює по повній програмі. Які знижки і на що за це отримав Лукашенко, і в яку кишеню поклав, – невідомо. Але відомо, без знижок і відкатів він нічого не робить.
читайте такожБілорусь для України - не перешкода: чому Лукашенко поплатиться кріслом у разі нападуКремль не вимагає від Лукашенка чогось неможливого, всього лише постояти військами на кордоні з Україною, постріляти і походити ними туди-сюди і назад. Йому поставлено завдання, як у спорті: головне участь, а не перемога. Від таких маневрів за участю мігрантів біля кордонів з Польщею, Литвою і Латвією його звільнили, щоб не довелося починати операцію з його порятунку, подібно до того, як рятували Асада, якого тепер дарують Ірану. Але коли Лукашенко 9 травня в черговий раз сказав, що прикриває "спину Росії", у Кремля виникла підозра: чи не засидівся цей захребетник і перезрілий овоч, і чи не час його зрізати до того, як це зроблять інші.
Тому в Кремлі прийняли остаточне рішення - загнати армію Лукашенка на війну в рамках бліцкригу-2, незважаючи ні на що. Схоже Лукашенко таки догрався з сірниками-розпалюючи війну, заодно ще спалить і Росію.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
