Росія відкрила скриньку Пандори і тепер не знає, що з цим робити

Один з інсайдерів зі спецслужб РФ повідомив. Опублікую без правок і цензури, тому що це пекло.

"Одразу чесно скажу: майже не спав всі ці дні, майже весь час на роботі, в голові злегка пливе, як у тумані. І від перевтоми іноді вже ловлю стани, нібито це все не по-справжньому.

Чесно кажучи, ящик Пандори відкритий – до літа почнеться реальний жах світового масштабу – глобальний голод неминучий (Росія і Україна були основними постачальниками зерна в світі, в цьому році врожаю буде менше, а логістичні проблеми доведуть катастрофу до пікової точки).

Я не можу вам сказати, чим керувалися нагорі при ухваленні рішення про операцію, але зараз на нас (Служба) методично спускають всіх собак. Нас лають за аналітику – це дуже по моєму профілю, тож я поясню, що не так.

Нас останнім часом все сильніше затискали підганяти звіти під вимоги керівництва – я якось торкався цієї теми. Всі ці політконсультанти, політики та їхня свита, команди впливу – все це створювало хаос. Сильний.

Найголовніше – ніхто не знав, що буде така війна, це приховували від усіх. І от вам приклад: вас просять (умовно) розрахувати можливість правозахисту в різних умовах, включаючи атаку в'язниць метеоритами. Ви уточнюєте про метеорити, вам кажуть – це так, перестраховка для розрахунків, нічого такого не буде. Ви розумієте, що звіт буде тільки для галочки, але написати треба в звитяжному стилі, щоб не було питань, мовляв, чому у вас стільки проблем, невже ви погано працювали. Загалом, пишеться звіт, що при падінні метеорита у нас є все, щоб усунути наслідки, ми молодці, все добре. І концентруєтеся на завданнях, які реальні – у нас сил і так не вистачає. А потім раптом дійсно кидають метеорити і чекають, що все буде по вашій аналітиці, яку писали від балди.

читайте такожБез Mastercard, Apple, зарубіжних авто і гугл-карт: у Росії настає нове "казкове" життя

Саме тому у нас тотальний піз...ець – я навіть не хочу іншого слова підбирати. Від санкцій захисту немає з цієї ж причини: ну от Набіулліній, цілком можливо, таки пришиють недбалість (швидше, стрілочникам з її команди), але в чому вони винні? Ніхто не знав, що буде така війна, тому ніхто не готувався до таких санкцій. Це зворотна сторона секретності: раз нікому не розповіли, то хто міг прорахувати те, про що ніхто не розповів?

Кадиров злітає з котушок. Ледь і з нами конфлікт не почався: можливо, навіть українці вкинули дезу, що це ми здали шляхи проходження кадирівських спецпідрозділів в перші дні операції. Їх там накрили на марші найстрашнішим чином, вони ще воювати не почали, а їх просто вдарили в деяких місцях. І пішло-поїхало: це ФСБ злило українцям маршрути. Я такою інформацією не володію, на достовірність залишу 1-2% (зовсім виключати теж не можна).

Бліцкриг провалився. Виконати завдання зараз просто неможливо: якби в перші 1-3 дні захопили Зеленського і представників влади, захопили всі ключові будівлі в Києві, дали б вони зачитали наказ про здачу – так, опір би влягся до мінімальних значень. Теоретично. Але що далі?

Навіть при цьому ідеальному варіанті стояла невирішувана проблема: з ким домовлятися? Якщо зносимо Зеленського – добре, з ким підписувати угоди? Якщо з Зеленським, то після його знесення нами ж ці папери нічого не варті. ОПЗЖ відмовилася співпрацювати: Медведчук – боягуз, втік. Є там другий лідер – Бойко, але він відмовляється з нами працювати – його навіть свої не зрозуміють. Хотіли Царьова повернути, так проти нього навіть наші, проросійські проти нас налаштувалися. Януковича повертати? А як? Якщо говоримо, що окупувати не можна, то будь-яку нашу владу там переб'ють через 10 хвилин, як ми вийдемо. Окупувати? А де ми візьмемо стільки людей? Комендатури, військова поліція, контррозвідка, Охорона – навіть при мінімальному опорі місцевих нам треба від 500 тисяч і більше людей. Не рахуючи системи постачання. А є правило, що, перекриваючи кількістю погану якість управління, ти все тільки псуєш. І це, я повторюся, було б при ідеальному варіанті, якого немає.

читайте такожПерші ознаки того, що Росія видихається: чому противник більше не може активно наступати

А що тепер? Мобілізацію ми не можемо оголосити з двох причин:

1. Масштабна мобілізація підірве ситуацію всередині країни: політичну, економічну, соціальну.
2. У нас логістика перенапружена вже сьогодні. Заженемо багаторазово більший контингент, а що отримаємо? Україна – здоровенна за територією країна. І зараз рівень ненависті до нас зашкалює. Наші дороги просто не потягнуть за пропускною спроможністю такі каравани постачання – усе застопориться. І управлінськи не витягнемо – бо хаос.

І ці дві причини у нас одночасно випадають, хоча навіть однієї вистачає, щоб усе обламати.

Щодо втрат: я не знаю, скільки їх. Ніхто не знає. Перші дні два ще був контроль, зараз ніхто не знає, що там діється. Можна втратити зв'язок з великими підрозділами. Вони можуть знайтися, а можуть розсмоктатися через попадання під атаку. І там навіть командири можуть не знати, скільки у них бігає десь поруч, скільки загинуло, скільки в полоні. Загиблих точно на тисячі рахунок йде. Може, і 10 тисяч, може, і 5, а, може, тільки 2. Навіть у штабі цього точно не знають. Але має бути ближче до 10-ти. І корпусу ЛДНР ми зараз не рахуємо – там свій облік.

Зараз навіть якщо вбити Зеленського, взяти його в полон – нічого не зміниться вже. Там Чечня за рівнем ненависті до нас. І зараз навіть ті, хто був до нас лояльний, виступають проти. Тому що планували нагорі, тому що нам говорили, що такого варіанту не буде, якщо тільки на нас не нападуть. Тому що пояснювали, що треба створити максимально достовірну загрозу, щоб мирно домовитися на потрібних умовах. Тому що ми спочатку готували протести всередині України проти Зеленського. Без урахування нашого прямого входу. Вторгнення, якщо простіше.

Далі втрати цивільних підуть в геометричній прогресії – і опір нам теж буде тільки посилюватися. Входити в міста піхотою вже пробували – з двадцяти десантних груп тільки в однієї був умовний успіх. Штурм Мосула згадайте – це ж правило, так у всіх країн було, нічого нового.

Тримати в облозі? З досвіду військових конфліктів у тій самій Європі в останні десятиліття (Сербія тут – найбільший полігон досвіду) міста в облозі можуть перебувати роками і навіть функціонувати. Гуманітарні конвої з Європи туди – питання часу.

У нас умовний дедлайн до червня. Умовний – тому що в червні у нас не залишається економіки, не залишається нічого.

За великим рахунком, наступного тижня почнеться перелом в одну зі сторін, просто тому, що в такому перенапруженні ситуація бути не може. Аналітики немає – не можна прорахувати хаос, тут ніхто нічого не зможе сказати напевно. Діяти інтуїтивно, та ще й на емоціях – але це ж вам не покер. Ставки будуть підвищуватися в надії, що раптом якийсь варіант прострелить. Біда в тому, що ми теж можемо зараз прорахуватися і в один хід втратити все.

За великим рахунком, у країни немає виходу. От просто немає варіанту можливої перемоги, а поразки – всі, припливли взагалі. На 100% повторили початок минулого століття, коли вирішили штовхнути слабеньку Японію і отримати швидку перемогу, потім виявилося, що з армією – біда-біда. Потім почали війну до переможного кінця, потім стали більшовиків забирати на "перевиховання" в армію – вони ж маргінали були, нікому нецікаві в масах. А потім нікому достеменно невідомі більшовики підхопили антивоєнні гасла і на них понеслося таке...

читайте такожВ Україні вирішується доля світу: режим Путіна зазнає аварії сам або згине разом з усім світом

З плюсів: ми все зробили, щоб не пройшов навіть натяк на масову відправку "штрафників" на передову. Відправте туди зеків і "соціально ненадійних", політичних (щоб всередині країни воду не каламутили) – моральний дух армії просто піде в мінус. А противник мотивований, мотивований жахливо. Воювати вміє, командирів середньої ланки там вистачає. Зброя є. Підтримка у них є. Ми просто створимо прецедент людських втрат у світі. І все.

Чого боїмося найбільше: нагорі діють за правилом перекриття старої проблеми новою проблемою. Багато в чому з цієї причини почався Донбас 2014 року – потрібно було відвести увагу західників від теми російської весни в Криму, тому донбаська криза начебто як повинна була відтягнути на себе всю увагу і стати предметом торгу. Але там почалися ще більші проблеми. Тоді вирішили продавити Ердогана на 4 труби "Південного потоку" і увійшли до Сирії – це після того, як Сулеймані дав завідомо неправдиві дані, щоб вирішити свої завдання. За підсумком – із Кримом закрити питання не вийшло, з Донбасом теж проблеми є, Південний потік стиснувся до 2 труб, а Сирія повисла ще одним головняком (вийдемо – знесуть Асада, що виставить нас ідіотами, але і сидіти – важко і марно).

читайте такожЩо стоїть на шляху планів Путіна щодо відновлення Російської імперії неволі

Я не знаю, хто придумав "український бліцкриг". Якби нам дали реальні вихідні дані, ми б, як мінімум, вказали, що початковий план суперечливий, що треба багато перевірити ще раз. Дуже багато. Тепер ми влізли в гівно десь по шию. І незрозуміло, що робити. "Денацифікація" і "демілітаризація" – це не аналітичні категорії, тому що у них немає чітко сформованих параметрів, за якими можна визначати рівень виконання або невиконання поставленого завдання.

Тепер залишається чекати, що якийсь е...анутий радник переконає верхи почати конфлікт з Європою з вимогою знизити якісь санкції. Або знижують, або війна. А якщо відмовлять? Тепер я не виключаю, що тоді ми втягнемося в справжній міжнародний конфлікт, як Гітлер у 1939. І нам потім нашу Z зі свастикою зрівняють.

Чи існує ймовірність локального ядерного удару? Так. Не у військових цілях (нічого не дасть – це зброя прориву оборони), а з метою залякати інших. Заодно готується ґрунт усе звалити на Україну – Наришкін зі своїм СЗР зараз землю риють, щоб довести, що у них там ядерна зброя таємно створювалося. Бл...ть, вони зараз довбають по тому, що ми вже давно вивчили і розібрали по кісточках: не можна тут докази намалювати на коліні, і наявність фахівців і урану (в України повно збідненого ізотопу 238) – це ні про що. Там виробничий цикл такий, що непомітно не зробиш. "Брудну" бомбу навіть не зробиш непомітно, а те, що їх старі АЕС можуть давати збройовий плутоній (станції типу РЕБ-1000 дають його в мінімальних кількостях як "побічний продукт" реакції) – так там американці такий контроль ввели з підключенням МАГАТЕ, що обсмоктувати тему нерозумно.

читайте такожБезсила злість Путіна: чому Росія приречена на поразку

А ви знаєте, що почнеться через тиждень? Ну, нехай через два навіть. Нас зараз так накриє, що за голодними 90-им нудьгувати почнемо. Поки торги закривали, Набіулліна начебто робить нормальні кроки – але це все як пальцем дірку в греблі затикати. Все одно прорве, та ще й сильніше. Ні за 3, ні за 5, ні за 10 днів нічого не вирішиться вже.

Кадиров б'є копитом не просто так – у них там свої пригоди. Він створив собі імідж найвпливовішого і непереможного. І якщо один раз впаде – його знесуть свої ж. Він більше не буде господарем тейпа-переможця.

Далі йдемо. Сирія. "Хлопці протримаються, по Україні все закінчиться – там і в Сирії знову все зміцнимо по позиціях". А тепер у будь-який момент там можуть дочекатися, коли у контингенту виснажаться ресурси – і така спека піде... Туреччина перекриває протоки – літаками возити постачання туди, це як грошима піч топити.

Зауважте – все це одночасно відбувається, ми навіть не встигаємо все в одну купу звести. У нас становище, як у Німеччині в 43-44-му. На старті одразу. Іноді вже гублюся від цієї перевтоми, іноді здається, що все наснилося, це був сон, що все як раніше.

читайте такожАсиметрична відповідь України лютуючому російському Гітлеру

По в'язницях, до речі, буде гірше. Зараз гайки почнуть закручувати так, щоб до кривавої сукровиці. Скрізь. Якщо чесно, то суто технічно це залишається єдиним шансом утримати ситуацію – ми вже в режимі тотальної мобілізації. Але в такому режимі довго бути не можна, а у нас з термінами неясність і буде поки тільки гірше. Від мобілізації управління завжди збивається. Та й уявіть: на ривку можна пробігти стометрівку, а вийти на марафонську дистанцію і дати ривок щосили – погано. От ми з українським питанням рвонули, як на стометрівку, а вписалися в марафон по пересіченій місцевості.

І це я дуже-дуже коротко розповів про те, що відбувається.

З цинічного тільки додам, що я не вірю в те, що Путін натисне на червону кнопку, щоб знищити весь світ.

По-перше, там не одна людина рішення приймає, хоч хтось та зіскочить. А людей там багато – немає ніякої "одноосібної червоної кнопки".

По-друге, є деякі сумніви, що там все успішно функціонує. Досвід показує, що чим вище прозорість і контроль, тим легше виявити недоліки. А там, де незрозуміло, хто і як контролює, але завжди бравурні звіти – там завжди все не так. Я не впевнений, що система червоної кнопки функціонує відповідно до заявлених даних. До того ж.ю плутонієвий заряд треба кожні 10 років міняти.

читайте такожБожевільний корабель

По-третє, і це найбільш мерзенне і сумне, особисто я не вірю в готовність пожертвувати собою людину, яка ні членів Ради Федерації, але й своїх найближчих представників і міністрів не підпускає до себе близько. Через страх коронавірусу або нападу – не важливо. Якщо ти боїшся підпустити до себе найбільш довірених, то як ти зважишся знищити себе і своїх близьких включно?

І разі чого – запитуйте, але можу не відповідати по кілька днів. Ми в режимі авралу, а завдань все більше.

В цілому, звіти наші бадьорі, але все летить в пи...ду".

Ніколи раніше це джерело Gulagu.net не матюкалося, писало коротко і по суті. Але зараз навіть воно…
Володимир Осечкін, засновник Gulagu.net, правозахисник

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред