Росія загине, вже гине: чому Україна вціліє у війні і зміцніє як держава

Для вільної людини немає сьогодні нічого простішого, ніж вибір сторони в конфлікті: добро і зло оголені, як ніколи на нашій пам'яті. У дні, коли Буча і Маріуполь стали іменами загальними, ставши в ряд із Хатинню і Сребреницею, немає ніякої різниці в твоїй приналежності до держави, роду і племені: для вільної людини її не було і за часів Монтеня, а в ХХІ столітті не може бути взагалі. Ми в першу чергу – люди і несемо відповідь перед родом людським.

Остання імперія світу явно зажилася на цьому світі. Мерзенна двоголова тварюка, яка щойно заклювала до смерті десятки тисяч людських життів, повинна бути знищена – тут немає варіантів. Їй треба звернути обидві шиї. Кожен день цього хижого атавістичного клекоту проливається річками нової крові...

Не будемо зупинятися на військово-політичних подробицях майбутнього – вони неясні, але загальний вектор очевидний.

Що ж далі? Що буде зі ста сорока мільйонами людей, що живуть сьогодні на території, яку контролює цей божевільний птах?

Нічого хорошого не буде, – це ясно вже сьогодні: як то кажуть, за прецедентом. Гітлерівські вусики Путіну в 2022 році не домалював хіба що ледачий, і охочим побачити подальшу долю Росії варто заглянути, звичайно, саме туди, в німецькі 50-і роки.

Втім, це ще у відносно щасливому випадку.

Я вже неодноразово згадував свою зустріч із В'ячеславом Івановим – у 2014 році, майже одразу після анексії Криму. Ми тоді обговорювали варіанти майбутнього і зійшлися на тому, що їх три: поганий, дуже поганий і катастрофічний. Так от, просто "поганий" варіант Росія, здається, вже втратила. Втратила і шанс на диво (на нього окремо сподівався великий В'ячеслав Всеволодович).

Залишилися два інших варіанти розвитку подій.

читайте такожВійна в Україні показала, що у Росії немає армії-є збіговисько Худоб

"Дуже поганий" сьогодні – це доведена до найбільш ледачого розуму і очевидна для найбільш відмороженого "імперця" поразка в нинішній сутичці зі світом. Це – розорені простори і економіка, що лежить пластом, послаблена контрибуцією. Це деградоване населення в болісному, на десятиліття, похміллі після бурхливої імперської ночі і гулянь із георгіївськими стрічками.

"Можемо повторити", ага.

Повторення – мати навчання, але це для тупих. Розумні б зрозуміли з першого разу. Ну, вже як вийшло...

Суттєва відмінність майбутньої післявоєнної Росії від післявоєнної Німеччини полягає в тому, що окупації не передбачається і ніякого "плану Маршалла", відповідно, не буде – нас просто роззброять, покладуть обличчям донизу і залишать лежати за околицею. Точніше – за глухим парканом, зовні від людства з його технологіями, інвестиціями і XXI століттям. Звідти, з положення лежачи, ми, звичайно, ще познущаємося над Ілоном Маском, але вже зовсім наостанок і не виключено, що по-китайськи.

читайте такожІмперський угар в Росії скоро згасне, або скільки залишилося чекати повалення Путіна

Від цієї точки рукою подати до гуляй-поля, соціального дарвінізму і розпаду країни: шматки територій, які кришує сьогодні божевільний двоголовий птах, давно не пов'язані між собою. Яке відношення мають один до одного сьогодні жителі Москви, Інгушетії, Вологодського краю, Хабаровського краю і Калмикії? Жодної релігії та етносу, як у поляків, ні загальних принципів, як у американців, ні спільного укладу чи мови, ні взаємного інтересу – нічого. Паспорт із проклятим птахом на обкладинці? Але такий є і у Стівена Сігала.

Справжнім спільним знаменником міг би стати реальний федералізм, – але дуже боюся, що цю розвилку ми вже проскочили. Сьгодні у "федеративної " на папері Росії – тільки звичка і страх перед черговим Батиєм, що сидить у Кремлі. Страх відвалиться, коли Росгвардія, за прикладом радянських ментів, перейде на самозабезпечення (тобто рекет). Звичка скоро почне дратувати. Місцеві еліти давно бачать Кремль у труні і навряд чи будуть домовлятися з лежачим.

Це – "дуже поганий" варіант (у разі загибелі птиці). Розпад країни – штука травматична і не факт, що зовсім безкровна, але все-таки з шансами на порятунок цивілізації і подальшого перезбирання Росії на якихось раціональних основах...

читайте такожБудь-який крок Кремля у війні призведе до краху: на якій ділянці фронту неминуча м'ясорубка

А от катастрофічний варіант полягає якраз у тому, що птах вціліє і цього разу. Та буде гнити далі ще десятиліття безперервно, шантажуючи Захід, вчепившись в отруєну підконтрольну територію і сублімуючи свої комплекси у внутрішній терор. Нікого в світі цей терор цікавити вже не буде: кого цікавить сьогодні, як живуть туркмени під черговим туркменбаші? У разі чого, світ, звичайно, висловить занепокоєння, але сильно від своїх справ не відволічеться...

Потім усе це, так чи інакше, закінчиться розпадом, тільки набагато більш кривавим. "І тим болючіше, чим довше", – як сказано у вірші Окуджави півстолітньої давності, саме про розпад царств...

Російське криваве ХХ століття повинно бути нарешті осмислене нами як катастрофа, що триває. Скорочення термінів цієї катастрофи – шанс на порятунок наших дітей і онуків. Констатуємо як даність: Україна, ціною величезних жертв, уже виграла цю війну: вона вціліє в ній і посилиться як держава.

Загине – саме Росія.

Вже гине, от прямо зараз.

Віктор Шендерович, російський письменник, журналіст, публіцист

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред