Китайський лідер Сі Цзіньпін заявив, що готує Китай до війни. І ця війна – справа вже найближчих років.
Десять років Сі йшов до великої влади і всупереч китайській традиції залишився правити на третій термін. Точно так само вчинив і Путін у Росії. Коли людина концентрує величезну владу в своїх руках, вона повинна її легітимізувати – або успішною війною, або корисною програмою для країни, яка б зробила її народ щасливим. Путін обрав війну. От і Сі буде воювати вже в найближчі роки, причому конфлікт може розгорітися не тільки з Тайванем, але й із В'єтнамом, Філіппінами, Бірмою та Індонезією – ми зараз не знаємо, де може спалахнути.
Однак прямої війни Китаю і США не буде – будуть конфлікти Китаю з деякими країнами за участю США, проксі-війни. Наприклад, США братимуть участь у конфлікті між Китаєм і Тайванем виключно так само, як у війні між Україною і Росією – Штати надаватимуть неймовірно енергійну допомогу. На прикладі України можна було переконатися в тому, що реальна військово-технічна допомога дає хороші результати.
США і Європа – це два головні ринки збуту китайської продукції. Якщо вони відмовляться купувати китайські товари, Китай просто задихнеться. Тому ніде не буде прямого зіткнення Китаю і США, але будуть проксі-війни. Власне, цим і пояснюється позиція Піднебесної щодо війни в Україні. Сі Цзіньпін каже Путіну або виводити російські війська з України, або домовлятися, бо це вже європейська війна.
Китай зараз на роздоріжжі. Він пройшов десятиліття комунізму Мао Цзедуна, і з 1975 року китайці будували капіталізм із китайським обличчям. Однак зараз два ці проекти закінчилися, і перед Сі Цзіньпіном стоїть серйозне питання – куди рухатися Китаю. Залишилася лише одна опція – націонал-соціалізм. Таким чином, Китай рухається до нового китайського націоналізму. А будь-який націоналізм, як ми знаємо з історії, потребує війни. Тому Китай і готується до війни, зокрема, готується завоювати Тайвань.
Ці плани Пекіна не стосуються України. Вони стосуються країн, які оточують Китай: В'єтнам, Тайвань, Японія тощо. Зараз спливатимуть питання, які виникали на початку і в середині ХХ століття. Адже перехід Китаю до націоналістичної парадигми потребує реваншистської риторики. Як у Путіна.
Однак усе-таки дії Путіна і дії Сі – це різні речі. Путін спирається на досвід Радянського Союзу, а в Китаї є китайська держава. Путін не може бути націоналістом, тому що як такої російської держави немає – є Росія взагалі, тобто, неоднорідна федерація, яка утримується виключно авторитаризмом лідера.
Сьогоднішнє зближення Китаю і Росії – це, перш за все, спроба Сі підтримати режим особистої влади Путіна, який повністю відвернувся від Заходу і розвернувся на Схід. Однак історично Росія завжди буде перебувати в напружених стосунках із Китаєм. Завжди. Зараз просто трохи збіглися інтереси двох диктаторів. Китай допомагатиме Росії, але справа не в Україні.
Росіяни любили говорити, що Україна – це майданчик, де зіткнулися Росія і США, і українська держава є просто "розмінною монетою", проте сьогодні розмінною монетою між США і Китаєм стала Росія. Тепер росіяни нам кажуть, що Захід, зокрема, США вже втомилися від України. Однак США не залишать Україну, адже у них немає жодного ефективного інструменту, щоб тиснути на Росію, крім української перемоги.
Росія найближчим часом приречена змінюватися. Вона приречена на те, що з'явиться "російська держава". Так свого часу СРСР розвалився на Російську Федерацію та інші держави. Точно так само буде і з РФ. Існує логіка всихання імперії. Ця "російська держава" буде у багато разів меншою, ніж нинішня Російська Федерація, але все одно залишиться досить великою – приблизно від Брянська до Нижнього Новгорода. Вона буде демілітаризована і без ядерної зброї.
За нинішньою війною і всіма цими процесами криється один корисливий інтерес. Світ втомився від ядерного шантажу Путіна, тому потрібна певна фрагментація РФ, щоб світ був спокійний, що у Росії більше немає ядерної зброї. Знищувати Росію ніхто не збирається – ні Захід, ні Китай.
До речі, китайці вже і так досить глибоко сидять у Росії. Вони не експлуатують Нижній Новгород або Санкт-Петербург, а відрізали собі свій шматок – Далекий Схід – і нікого туди не впускають. На Далекому Сході вже 7 мільйонів китайців, і місцеві еліти все влаштовує. Буде якась "Сибірська народна республіка", наділена великими повноваженнями, як штати в США – зі своїми законами, поліцією, але без права займатися міжнародною діяльністю.
Власне, чому США допомагають Україні боротися з Росією? Тому що є дві великі держави – Китай і США, і потрібно, щоб у разі конфлікту між ними, не було хоча б цієї путінської ядерної парасольки.
Як тільки в РФ почнуться зміни після Путіна, головне, що буде зроблено, – буде вирвано ядерне ікло з морди Росії.
А загалом, у разі військового конфлікту між Китаєм і США ядерний сценарій виключений, обидві сторони будуть тримати своїх військових на ланцюгу.
Ще один момент. Китайці володіють величезним флотом і давно роздумують про те, як захопити Тайвань. Що роблять США? Вони показують всьому світу і Китаю в тому числі, як Україна відправляє на дно один із кращих крейсерів колишнього СРСР "Москва". У Китаю кілька десятків таких крейсерів, але Штати наочно продемонстрували, що всі вони відправляться на дно, як тільки почнеться рух Китаю в бік Тайваню.
Тобто все це – діалог між Китаєм і США. І коли Китай побачить перемогу України над Росією, він зрозуміє, що такий шлях йому не подобається.
Віктор Небоженко, політолог і соціолог, директор соціологічної служби "Український барометр", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
