Здається, на 17-й день війни цю тему взагалі немає вже сенсу обговорювати – ми фактично поховали одну з основ високого міжнародного статусу пострадянської Росії. Участь у міжнародній космічній кооперації для нас зіграла не меншу роль, аніж право вето в РБ ООН і наявність ядерного арсеналу.
Взагалі, Російська космонавтика з 1992 року існує тільки завдяки співпраці з США, Європою, Канадою і Японією. Навіть станція "Мир" в 1990-х роках добудовувалася на американські гроші.
Але нинішня ситуація набагато гірша, ніж може здатися. Сьогодні залишається тільки МКС, але в США, наскільки я можу судити, є серйозне налаштування на те, щоб вирішити технічні питання експлуатації станції без Росії. І справа тут не в тому, що це чиєсь політичне рішення – такого рішення поки немає. Справа тут в тому, що, в першу чергу, американські фахівці з НАСА і галузевих компаній глибоко ображені і розчаровані діями РФ.
Уявіть, що ви покликали на свою сімейну вечерю людину, а вона нажерлася і почала розмахувати руками, ображати ваших близьких і бити посуд. От приблизно такі настрої зараз панують у космічній галузі США – вони не хочуть більше мати справ із російськими колегами через принцип. Вони були готові прощати витівки Рогозіна, але війну прощати не готові.
Сподівання на співпрацю з Китаєм особливої немає. Ми для китайців в космосі вже 10 років як марні – з часу аварії станції "Фобос-Грунт", з якої летів невеликий китайський зонд. Єдина опція: це плани щодо синхронізації ГЛОНАСС і BeiDou – але вони покликані лише компенсувати майже неминучу деградацію нашої системи вже в найближчі три роки. Супутники "Глонасс-М" масово виходять за межі термінів експлуатації, а супутники "Глонасс-К" до них на зміну не прийшли (сьогодні на орбіті повинно було бути 9 апаратів нового покоління, а їх там тільки 2).
читайте такожПутін вбив Росію: чому РФ не вижити після цієї катастрофічної війни
Начебто можна було сподіватися на розширення співпраці з Індією, але в рамках нинішніх санкцій ми для них, швидше за все, вже нічим не корисні теж.
Що робитиме Росія? Так, у нас є поки що не прийнята в штатну експлуатацію "Ангара", є якийсь запас закуплених раніше імпортних комплектуючих та імпортного промислового обладнання. І є купа довгобудів на зразок науково-енергетичного модуля, корабля "Орел" (у дівоцтві" Федерація"), місячних станцій.
В умовах нинішніх санкцій наша космонавтика буде стрімко деградувати, і до 2030 року ми остаточно розгубимо більшість зі збережених можливостей.
Такий от сумний підсумок війни, що триває.
Павло Лузін, кандидат політичних наук, експерт із міжнародних відносин та безпеки
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
