Росія переможе на ЧС із футболу.
На іграх країн БРІКС (це такі путінські втішні "олімпійські ігри" для бідних) можна перемогти не тільки як єдиний учасник змагань, як російський плавець-синхроніст, який здобув золоту медаль, а й не беручи участі в них зовсім. Литовський і румунський борці на бій не з'явилися і, мабуть, взагалі на ці ігри не приїхали. Однак литовцю присудили перемогу і якесь почесне місце на змаганнях. Тепер його намагаються розшукати, але слід героя загубився.
Справа Чичикова живе і перемагає. Організатори торгують мертвими спортивними душами. За кожного виловленого і доставленого на клоунські ігри закордонного спортсмена їм платять пристойні гроші. Тому вони записують як учасників тих, хто на змагання навіть не збирається.
А що, в умовах світового бойкоту російського спорту, це чудове ноу-хау. Наступний крок - ініціативно оголосити про проведення в Росії чемпіонату світу з футболу. Запросити провідні футбольні держави. Ніхто, звичайно, не приїде. Але нам так навіть краще. Далі все чин по чину: жеребкування, матчі в групах, фінали. Переможців матчів оголошують організатори, виходячи з їхніх уявлень про належне. Недружні країни відсіваються на далеких підступах. Фінал Бразилія - Росія. У зв'язку з неявкою команди Бразилії на матч, чемпіоном світу вперше за всю історію стає російська збірна. На нагородженні золотими медалями звучить гімн Росії. Спортсмени плачуть. Дзюба паралельно займається улюбленою справою. Завіса.
А якщо серйозно, нічого дивного в пекельній ганьбі з іграми БРІКС немає. Якщо вибори, парламент, партії, суди в Росії - імітація із заздалегідь відомим результатом, чому в спорті має бути по-іншому. Путін практично не бере участі в президентській виборчій компанії, але не може в ній не перемогти. Медалі на цьому "змаганні" видають за заздалегідь узгодженим в адміністрації президента списком. Ось і спортивні змагання перетворюють на чисту профанацію, PR, фальшак і договірняк під тотальним державним контролем.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
