Українська артилерія накрила штаб російського угруповання в районі Ізюма. Начебто загинуло багато високопоставлених офіцерів і навіть генералів. І була навіть чутка, що загинув сам начальник Генштабу Валерій Герасимов.
Якби це було правдою, то я б написав, що ось це смерть справжнього офіцера. Він спланував провальну операцію, і приїхав сам особисто керувати армією, яка через його помилки опинилася в такій непростій ситуації і зазнала важких втрат.
Він не ховався за спинами своїх підлеглих, не намагався перекласти провину на інших, а чесно взяв командування на себе і загинув під ворожим вогнем як справжній солдат.
Безвідносно до цілей самої російської агресії (за які, на мій погляд, сам Генштаб несе відповідальність лише побічно), така поведінка не може не викликати повагу. І навіть противник мав би визнати, що генерал Герасимов - мужня людина і своєю загибеллю він врятував свою офіцерську честь.
Як самурай рятує свою честь через харакірі, так і російський генерал повинен загинути разом з армією, яку він своїми помилками поставив у таке скрутне становище.
Але генерал Герасимов, швидше за все, живий. Він не загинув разом з іншими офіцерами в штабі Ізюмського угруповання. Він, мабуть, заздалегідь втік звідти від гріха подалі і вже сидить в Москві і п'є коньячок за своє чудове порятунок...
І це означає, що генерал Герасимов свою честь офіцера не врятував. А значить за бездарно сплановану їм "спеціальну операцію" дадуть відповідь інші, а він з них буде строго питати. Гучним командирським голосом... Він, який втік від своєї армії в момент, коли її обстрілював ворог...
Офіцерська честь (можливо я ідеаліст) - вона як осетрина: вона не буває другої свіжості. Одного разу будучи забрудненої, вона відмивається лише власною кров'ю. А якщо цього немає, то немає і честі...
читайте такожПутіну не вдасться затягнути війну в УкраїніАле, мабуть, честь в поданні Герасимова (та й Шойгу) міряється не самовідданістю і мужністю, а кількістю цацок на грудях. У тому сенсі, що "...президент надав мені честь..."Ось і поїхав Герасимов з діючої армії, кинувши її "наступати" вже місяць як по українських степах без резервів і відпочинку...
Напевно, я знову концентруюся на якихось другорядних речах, але якось цей епізод у мене засів в голові і я все ніяк не можу від нього звільнитися.
Добре ще Герасимов! Він хоч приїхав на пару днів на війну. А про Шойгу або Путіна ніхто і не заїкається в цьому ключі: навіть дитина розуміє, що такий крок просто на кілька порядків перевершує будь-які уявлення про хоробрість цих двох персонажів...
Це все одно, що чекати, наприклад, що Дмитро Анатолійович Медведєв відповість за свій гнилий базар. Пам'ятаєте як він кілька місяців тому глумився над Зеленським? І де тепер Зеленський, а де ця дурілка картонна?
Зеленський-очевидний лідер вільного світу, його слухає вся планета, а де наш маленький пупсик? Горілочку п'є? Іграшкової шабелькою махає? На дерев'яній конячці скаче? Ну, ну... Скажіть, щоб акуратніше там, не вбився ненароком...
Ця війна (як, втім, будь-яка війна) абсолютно нещадно показує справжній масштаб людей. І тільки сліпий не бачить, як блідо виглядає Путін на тлі Зеленського. Як стрімко зменшується в очах усього світу колись настільки загрозливо масштабна постать російського "національного лідера".
Якщо ще пару місяців тому будь-яка його заява обговорювалося в тисячах газет і в сотнях телепередач, то його остання заява про "блискавичну відповідь" вже взагалі ніхто не згадує: собака гавкає - вітер носить...
Базікає старий що завгодно - не звертайте уваги, це він перед своїми куражиться... У папуасів так належить: войовничі кличі, речівки, морду фарбою мазати, та навколо багаття танцювати... "У-у-у" робити, а потім списами в намальованого на піску ворога кидатися. Красивий стародавній звичай...
читайте такожАнтипутінська коаліція: чи зможе світ втихомирити кремлівського монстраБитва на Курській дузі тривала п'ятдесят днів (з 5 липня по 23 серпня 1943 року). У ній були задіяні з обох сторін більше 2 млн. осіб. Наступальний потенціал вермахту вичерпався приблизно до 20-25 липня, тобто його вистачило на два-три тижні.
Російська армія наступає значно меншими силами вже майже місяць! Ау, Путін! Ау, Шойгу і Герасимов! Так не буває! Роззуйте очі! Все! У світі вже не залишилося нікого, хто вірить, що у вас є сильна армія і вас потрібно боятися. Вже сліпий бачить, що якщо ви за місяць просунулися лише на пару десятків кілометрів, то значить успіху не буде.
Значить так. Ось Курська дуга. Німці наступають. На Орловському напрямку максимальний успіх, якого вони досягли-9 км. на Бєлгородському - 23 км.в кінцевому підсумку німці програли цю битву і Червона Армія перейшла в наступ.
Але ж це рівно ваші цифри і терміни! Звідки ви взяли, що у вас все ок? Що ви городите? Навіщо обманюєте себе і своїх солдатів? Врятуйте свою армію, Виведіть її з України. Невже ви хочете залишитися зовсім без армії? Для чого вам цей експеримент?
Адже ви ж самі весь час твердили, що підступні вороги тільки й чекають, що Росія ослабне, щоб відібрати у неї її незліченні багатства. І ось ви самі знищуєте свою армію. Тобто ту єдину силу, яка здатна була б захистити вас від цих жахливих ворогів... Це і є той самий геніальний Путін, непереможний автор-виконавець горезвісних багатоходовок, про якого нам так багато розповідали по російському телевізору?
Вся політична еліта Росії за ці два місяці, як у перевернутій підзорній трубі, перетворилася зі страшних шаблезубих тигрів на смердючих клопів. Вони ще кусаються і від них багато смороду. Але до них вже немає ні поваги, ні страху. А є тільки огиду і гидливість.
читайте такожДва сценарії путінської поразкиХочеться вже просто скоріше прибрати весь цей непотріб з очей геть і прибратися за ними. Щоб і духу від них не було.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
