Провальні результати обстрілів Києва росіянами напевно дуже порадували людей ще в одному місті. У Пекіні.
Зброя - це інструмент (гео)політичного впливу. Не менш ефективний, ніж гроші.
Менше російської зброї - менше російського впливу.
Недарма СРСР засівав своєю зброєю країни соцтабору і "неприєднаних" для зміцнення "дружби і співпраці". Азія, Африка, Південна та Латинська Америка були (і залишилися) полем інтенсивної конкуренції виробників зброї.
Хто такий Олексій Копитько
Радник Міністра оборони, блогер, журналіст. Живе в Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і Світі. Працював координатором проекту"Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського Центру розвитку музейної справи.
Росія намагалася максимально зберегти цей інструментарій, забезпечуючи модернізацію, сервіс і боєприпаси для техніки радянського виробництва, поступово розбавляючи її російською.
Оскільки випадків наочного зіткнення високотехнологічної (пост)радянської зброї з західною було не так багато, зберігалася якась недомовленість щодо ефективності. Тому що виставки і навчання – це одне, а війна все дуже чітко проявляє.
Українська армія все наочно показала: російські аналогівнети не витримують конкуренції.
Росія як постачальник широкої лінійки інструментів підірвала свій авторитет. Це не технічний і не економічний – це в першу чергу політичний провал. Вона де-факто вибуває з вищої ліги і стає в ряд з парою десятків інших країн.
Залишки високотехнологічної (тобто, дорогої) російської зброї навіть після закінчення війни будуть продаватися на ринку що звужується.
А в ніші порівняно нескладних, невибагливих і недорогих озброєнь, які є основним інструментом в діалозі з небагатими країнами, буде конкуренція з тим же Китаєм.
Це не означає, що Росія прям завтра обрушиться в цій сфері. Росіяни також навчаються на війні, як і ми. Російський РЕБ, дрони і баражуючі боєприпаси, бронетехніка – все точно також тестується в бою, як і з нашого боку.
Інтерес до цієї продукції з боку третіх країн буде. Але товариша Лаврова прийматимуть не так радо. Бо у нього тепер не так багато смачного на руці.
Плюс санкції, через які можливі форс-мажори. Плюс питання, а чи зможе Москва гарантувати поставки, коли їй самій треба.
Стрімкий рух у бік Північної Кореї.
Забезпечити лояльність / нейтралітет "союзників" буде складніше і дорожче.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
