Російські кати в Україні: традиція Катинського розстрілу жива і продовжується у вірних синах Росії

Минуло тридцять вісім днів війни.

Російська армія відступила від Києва. Що ж ми побачили в тих місцях, де ще вчора стояли війська окупантів? Зруйновані будівлі? Цим нікого не здивуєш... Розбиту і кинуту техніку? Оце так диво... Такого ми вже досить надивилися. Трупи російських солдатів? Теж інтернет забитий ними...

Але ось що нове. Приготуйтеся. Потрібно взяти паузу, перевести подих. Зараз я буду спокійним і безпристрасним. Інакше я знову зірвуся на крик. Отже.

читайте такожВійна в Україні ненадовго, російська армія протримається ще два-три місяці-Юрій Касьянов

Буча. Уздовж вулиці, через кожні 10-20 метрів – трупи чоловіків у цивільному одязі, у деяких за спиною зв'язані руки. Навколо голів намотаний їхній же одяг. Всі застрелені пострілами в голову.

Трупів багато. Вони скрізь. У Бучі їх поки що не порахували. Але в Ірпені вже порахували: близько 300 осіб. Це не фантазії. В інтернеті вже викладені відео з місця подій. Милуйтеся. Як там каже Конашенков? Удари високоточною зброєю виключно по військовій інфраструктурі?

Так. Це правда. Якщо стріляти людині в потилицю з десяти сантиметрів, то точніше не буває. Найбільш високоточна зброя. А будь-який український чоловік – це, звичайно, об'єкт військової інфраструктури. Тут немає сумнівів.

Коли в червні 1941 року Совєти тікали зі Львова, вони теж розстріляли всіх, хто був у в'язниці НКВС до того моменту. І так вони робили у в'язницях по всій Україні, тікаючи – розстрілювали затриманих. Ну а як інакше? То ж вороги народу... Що їх, випускати чи що?

читайте такожТри напрямки, за якими наступатиме Росія: чому рано радіти відведенню військ РФ

Сталінські кати знали, що якщо людині стріляти в голову, то буває дуже багато крові. До того ж, з голови вилітають шматки черепа і мозку. І якщо розстрілювати доводиться багато, то хочеш не хочеш, а весь забруднишся в крові і мізках.

Деякі одягали величезні краги і шкіряні Фартухи. Інші розстрілювали удвох, один стріляв, а інший в цей момент давав жертві стусана: таким чином вдавалося уникнути попадання крові і мізків на мундир. І той залишався незаплямованим. Потім на цей мундир вішали ордени і медалі за важку ратну працю...

Відтоді прогрес не стояв на місці. І от, поспішайте ознайомитися, чудовий лайфхак: як розстрілювати і не забруднитися. Потрібно намотати на голову жертві яке-небудь ганчір'я і стріляти крізь нього. Можна її ж сорочку або куртку. Тоді кров не бризкає і шматки черепа і мозку залишаються в ганчірці.

читайте такожНад вами сміються і женуть звідусіль, і це тільки початок жалюгідного кінця Росії: як Путін кинув росіян

Я досить ясно все пояснив? Тепер зрозуміло, що це таке? От... Нічого не змінилося зі сталінських часів. Ні-чо-го. Це просто звірі. Вони вбивали людей просто так. Тобто можна було вбити, а можна залишити жити. Яка тобі різниця, ти ж все одно вже йдеш? Але ні, йдучи, треба вбити. Встигнути вбити. Навіщо? А як інакше? Раз можна вбити – чому не вбити?

Традиція Катинського розстрілу жива і продовжується у вірних синах Росії... Я не знаю, як це все пояснити? Ось цю безглуздість вбивства? Який у цьому сенс?

От сидить людина. Вона ж не підстрибне і не стане без будь-якої мети копати яму або довбати бетон, правильно? Їй, як мінімум, має бути лінь. Навіщо робити, якщо можна не робити? Значить, якщо вона це робить, в цьому є якийсь сенс! Або це хоча б має приносити задоволення.

І от я намагаюся зрозуміти: який сенс у цих вбивствах? Намагаюся зрозуміти – і не розумію. Залишається одне: це приносить задоволення... Але це ж не один садист зірвався з ланцюга! Він просто фізично не міг би встигнути вбити стільки людей! Значить, це була масова акція. У цьому брав участь багато хто...

І тепер Пєсков нам розповість, що все це фейки, і це українці підкинули трупи: самі їх десь настріляли ("бендерівці" – вони такі!), а на бідних росіян все звалюють... А Конашенков знову заведе свою волинку про високоточну зброю і виключно військові об'єкти...

читайте такожВідплата настане раніше, ніж здається: через війну в Україні Росія приречена розсипатися

Так і про Катинський розстріл теж довгий час говорили, що це німці розстріляли стільки народу. І тут теж спадкоємність традицій спостерігається...

А правда проста і зрозуміла: вони розстрілювали людей поспіхом, швидко, в останній момент. І кинули їх прямо там, де вбили, на вулицях міст, які вони спішно покидали. Вони навіть не намагалися приховати свого злочину. Боюся, що вони навіть не підозрюють, що вони злочинці.

Цілком може статися, що вони навіть не знають, що вбивати людей – це гріх. Ну, а як? Хто їм повинен був це пояснити?

Матері? У перехопленнях телефонних розмов ми вже чули цих матерів. Вони матюкаються, як шевці, та іржуть, коли сини розповідають їм, як вони мародерствують і вбивають.

Вчителі в школі? Вони все більше про "можемо повторити" їм втовкмачують в голови і про "боротьбу з нацистами", в якій всі засоби хороші...

Батюшки в церкві? Ну це я лишку дав, самому смішно...

Боюся, що в Росії навіть уже й нема кому пояснити, що вбивати – гріх... Ніхто нині і не візьметься це сказати. На сміх піднімуть. Напевно, в Росії є люди, які так думають. Але вони приховують ці свої думки. Тому що це антидержавні думки. Такі ж як думка "миру – мир" або "ні війні".

По суті, путінські росіяни – добрий народ. Веселий, компанійський, незлобливий. Але як надивишся таких картин, як у Бучі та Ірпені (а до цього в Самашках або Алеппо), то починаєш думати: а що з цим усім тепер робити?

Чи залишилися там ще хоча б біблійні десять праведників? Заради десяти праведників Господь обіцяв пощадити Содом і Гоморру... Але не знайшлося там десяти праведників... А в Росії? Чи є вони? Хто виступить з проповіддю "не убий" в цій поголовно хрещеній у православ'я країні? Навіть і не знаю, чи знайдуться такі сміливці... Або божевільні?

Легкість, із якою люди йдуть на вбивство собі подібних, мене приголомшує. І все якось у них виходить легко і невигадливо: а скільки, мовляв, можна було все це терпіти? Нас приперли до стінки! "Час підльоту", "інфраструктура НАТО", "нацисти", "а чому ви мовчали вісім років"...

І давай вбивати! Скрутять мужику руки за спиною скотчем, намотають сорочку на голову і тюкають із калашів поодинокими. А через десять метрів наступного. І так поки командир не крикне: "Ну, досить! Часу вже немає, поїхали!"

читайте такожКремль змінює цілі: чому вже ніхто не завадить Україні повернути Донбас і Крим

Уродженка України, тітка Валя Матвієнко, тут недавно заявила, що війна, пардон, спецоперація почалася тому, що Україна напала на Росію... Прямо так і сказала. Слово в слово. Їй, напевно, буде радісно дізнатися, що якраз вперше дорогі росіяни бомбили її батьківщину – Шепетівку...

Вона, напевно, відчула таке ж задоволення, яке відчув кілька днів тому генерал Рудськой, що керує цією війною, віддаючи наказ стріляти по Миколаєву, в якому він народився і провів своє дитинство...

Ви знаєте, я так багато дізнався про людей за цей місяць, що мені треба якось все це усвідомити. Я по наївності думав, що, розмінявши сьомий десяток, я вже не зможу чомусь по-справжньому здивуватися. Але ні... Росіяни мене цього разу здивували... По-справжньому.

Ні, ні! Я твердо впевнений, що не можна навіть на секунду допустити думку, про те, щоб ці гаврики залишилися непокараними. Тому що правда повинна перемогти.

А оскільки наша справа права, то ворог буде розбитий і перемога буде за нами.

Слава Україні!

Альфред Кох, російський політик і бізнесмен, колишній заступник Голови Уряду РФ (1997), екс-голова Держкоммайна Росії

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред