Чим би і на якому рубежі не закінчилася б злочинна війна, розв'язана Володимиром Путіним проти України, війна, яка не має ні приводів, ні виправдань, так от – чим би не скінчилися події на військовому театрі, один глобальний наслідок війни вже цілком очевидний: це тотальний розрив Росії із Заходом або Заходу з Росією.
Власне, ще до війни я припускав, що головною метою брутальної конфронтації путінської партії із Заходом є "закриття" Росії і відторгнення її від Заходу. Щоправда, в тій моделі не передбачалася настільки повномасштабна війна з Україною і тим більше – настільки неуспішна війна, в ході якої російська сторона, щоб компенсувати недієздатність армії і помилку політичного розрахунку, змушена вдаватися до все більш масштабного використання важких озброєнь, що несуть смерть цивільного населення. Однак загальний ефект очевидний.
Уже перший тиждень війни дозволив Кремлю завдати ядерного удару по російських незалежних медіа, прийняти абсолютно сталіністський "закон про фейки", розв'язати цькування і переслідування будь-якої незгоди і винести на гребінь публічної політики найнижчий, плебейський і агресивний ізвод російського псевдо-патріотизму. З іншого боку, цей аваланш диктатури підкріплюється практично повним розривом економічних зв'язків із Заходом.
читайте такожЧому не варто розраховувати на "групу табакерочників" у Росії
Піднявшись на одну сходинку історичної уяви, можна бачити, що це все в деякому сенсі і є мета війни, що мова йде про черговий історичний поворот у долі Росії.
Без будь-яких перебільшень ми маємо справу з чимось порівнянним із тим розривом, який мав місце рівно сто років тому – в результаті путчу більшовиків і громадянської війни, що послідувала за ним. Як і тоді, Росія виявляється з коренем вирвана зі своєї історичної ніші "напівзаходу" – великої периферії Європи і відгороджена від Заходу "залізною завісою", за яким соціальний порядок визначається поєднанням політичної автаркії, економічної автаркії і диктатури з використанням більш-менш жорстких форм терору проти власного населення. Як і тоді, Росія виглядає в очах Заходу (і багатьох країн, що до нього не належать) не просто агресором, але якимось світом прокажених, соціальним задзеркаллям.
читайте такожСтерв'ятник в очікуванні: яку гру щодо Росії веде Китай
На сьогоднішній день парадокс полягає в тому, що неуспіх війни, яка не веде поки що до змін політичних балансів всередині "інформаційної бульбашки", в якій перебуває Росія, не змінює, а лише посилює цю трагічну траєкторію.
Історія парадоксальна. Повна поразка Третього Рейху привела Німеччину вже через сорок років до процвітання, а до кінця століття вона стала однією з найсильніших економік світу. Перемога більшовиків у громадянській війні і наступні десятиліття автаркії і конфронтації із Заходом прирекли Росію на мільйони жертв внутрішнього терору, соціальне животіння, бідність і ще одну економічну катастрофу наприкінці 20 століття.
Що ми "можемо повторити"?
Кирило Рогов, російський політолог
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
