Саміт миру: чого очікувати Україні

Глобальний саміт миру - це перша реальна спроба зцементувати та формалізувати політико-безпековий пояс навколо України.

Звісно, ідеальним був би варіант суміщення інтересів євроатлантичної спільноти і більшої частини Глобального Півдня в українському питанні. Але поки не приходиться говорити про стовідсоткову реалізацію цього прагнення.

Україна витратила надзвичайно багато політичних зусиль і дипломатичних ресурсів для максимального успіху саміту в місті Бюргеншток, про що свідчить факт постійних телефонних перемовин та особистих зустрічей Президента Зеленського.

Рекомендуємо:

Саміт відкриє шлях до миру: у Швейцарії планують залучити РФ до переговорів

Помітно, що надмірна вартість задіяних можливостей України не відповідає очікуваним рішенням, яке буде містити лише три пункти з "формули миру" та запрошення Росії до наступної зустрічі.

Тобто саміт набуває характер проміжного заходу, до якого втрачений інтерес у перших осіб ключових великих держав і ризикує перетворитися на спікерську платформу та великий медійний привід, що дозволяє реанімувати увагу хоча б Європейского континенту до війни.

Проблема в тому, що саміт остаточно роз’єднує світ у питанні російсько-української війни. Його попередньою задумкою було максимальне залучення країн Глобального Півдня, схильних прийняти проукраїнський погляд на суть кривавої війни РФ, однак масштабний дипломатичний тиск з боку Китаю, який фактично виступив політичним адвокатом Росії, виключає таку можливість на первинному задумі.

Саміт проігнорує КНР, що можна вважати серйозним маркером у великій геополітиці. Не буде представлена Саудівська Аравія – надзвичайно перспективний партнер у напрямку міжнародного посередництва. Не зрозуміло на якому рівні буде брати участь делегація Індії, яка має свою геополітичну амбіцію та могла б урівноважити відсутність Пекіна.

Глобальний саміт миру фактично відзеркалив паралельний трек мирного врегулювання під егідою Пекіна-Москви, до якої може пристати Бразилія. Тобто, українська ініціатива, яка, зрозуміло, стоїть поперек горла Москві, активізувала альтернативні центри пошуку мирного врегулювання, але вже у фарватері російських інтересів.

Українська тема стає зручним способом для політико-кон’юнктурної співдружності "осі автократій" або Світового острова, як іменують іноді геополітики альянс в Євразії, що історично протистоїть євроатлантичному морському альянсу.

Світові центри зосереджуються і вишивають червоними нитками кордони геополітичного розколу.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред