Минув один рік і сімдесят дев'ять днів війни. Обстановка на фронті за минулу добу помітно не змінилася. Навіть просування ЗСУ на північ і південь від Бахмута практично зупинилося. Війна знайшла нову точку рівноваги. Чи надовго? Думаю, що це пауза перед великими подіями.
Зеленський приїхав, нарешті, до Берліна. Офіційна інформація виглядає натхненно. Німецькі керівники презентували безпрецедентний пакет допомоги в 2,7 млрд. євро, обіцяли підтримку до тих пір, поки в ній буде необхідність і вже не так однозначно негативно відгукувалися про можливість поставок Україні F-16.
Канцлер Шольц висловився в тому дусі, що він вивчає питання, шукає разом з партнерами можливість його вирішити позитивно і т. д. Зеленський, в свою чергу, дякував за допомогу, висловлював впевненість і т. д.
Але що відбувалося за закритими дверима - можна тільки здогадуватися. Напевно, там йшла непроста розмова про членство України в ЄС і НАТО. Не думаю, що повідомлю новину, якщо скажу, що в цьому питанні думка Німеччини є дуже важливою для країн, що вагаються.
У Берліна є маса неформальних важелів, щоб переконати надто "обережних" партнерів підтримати вступ України в обидві ці організації. Якщо, зрозуміло, сама Німеччина вважатиме таке рішення правильним. І схоже, що Зеленський домігся серйозних успіхів у цьому питанні.
Я думаю, що цей вояж Зеленського в першу чергу був присвячений цій темі. Враховуючи, що 11 липня почнеться саміт НАТО у Вільнюсі, це, фактично, остання можливість переконати тих, хто вагається, в тому, що Україну треба приймати в НАТО.
Для України ж тут немає підґрунтя для компромісу: членство в НАТО - це єдина працююча гарантія від повторення російської агресії через якийсь час. Саме тому Зеленський так послідовно об'їжджає всі європейські столиці. Сподіваюся, що там до нього прислухаються і приймуть те рішення, якого він так наполегливо домагається.
Пройшли вибори в Туреччині. Обирали і президента і парламент. Судячи з останніх даних, на виборах до парламенту ніяких сюрпризів не відбудеться і партія Ердогана набере якщо не більшість, то близько того.
А ось на президентських виборах Туреччину чекає, швидше за все, другий тур. Я не стану зараз міркувати про те, що трапиться, якщо Ердоган програє вибори. Ось якщо програє - тоді і можна буде обговорити це питання.
П'ятий день ми не бачимо дорогого нашого, незабутнього Олександр-Григорича. Як занедужав він біля Мовзолея, так і слід його прохолов. Лежить, мабуть, в комі, а душа його кидається між небом і землею... або це все фантазії? У всякому разі чутки ходять різні. І що у нього проблеми з серцем. І що з ендокринною системою. І що лежить в клініці і його активно "капають".
Все це сильно схоже на "новачок". Навіщо і кому це потрібно - піди розберися. Але одне ми знаємо точно: "новачок" є тільки в однієї людини. І якщо у Путіна є план щодо анексії Білорусі, то Лукашенко йому явно заважає.
А анексія Білорусі Путіну зараз явно не завадить. Крім чисто військового виграшу (як мінімум - можна забрати всю зброю і боєприпаси білоруської армії), це ще й хороша новина для ватників: дивіться, я хоч і профукал війну в Україні, зате Білорусь приєднав. Ура мені!
Хто такий Альфред Кох
Альфред Рейнгольдович Кох (28 лютого 1961, Алтай, Східноказахстанська область) — колишній російський державний діяч. У 1990-х роках був головою Держкоммайна Росії і заступником Голови Уряду Російської Федерації, з 2014 року проживає в Німеччині. Підтримав Україну і розкритикував дії Володимира Путіна за російське вторгнення в Україну, пише Вікіпедія.
Не змогли погрожувати НАТО зі Львова, будемо погрожувати з Бреста! Многоходовочка! - радісно закричить в телеефірі Дм. Кисельов. І вся останкінська зграя дружно підхопить: наш усіх обдурив! Який молодець! Ай да Путін! Всі думали, що він їх так, а він раз - і сяк! Краса!
Тому давай, Сан Єгоричу, не затримуй. Рухай коні і ми тебе пишно поховаємо. І без фокусів. Не здумай мені одужувати. Ти ж не якийсь Навальний, прости господи. І щоб ніяких німецьких лікарів. Простежте там. Пошліть йому наших, перевірених, кремлівських. І заради бога, без самодіяльності. Не як минулого разу.
Що ж стосується Пригожина, то він продовжує скиглити щодо зради і боєприпасів, але вже не загрожує покинути позиції.
А раз так, то його крики більше нікому нецікаві. Хлопчик вийшов у тираж.
Одного разу не виконавши свою загрозу він втратив в очах своїх візаві репутацію "серйозного пацана" і тепер його будуть принижувати і чморити вже до самого кінця. З авторитетного чоловіка він сам себе перетворив на дрібного баклана.
А все тому, що не треба було язиком базікати: сказав піду з позицій, якщо не дасте снарядів - йди. А якщо снарядів так і не дали, а ти залишився - то ти тепер весь час будеш сидіти без снарядів. Бо снаряди дають лише тим, кого поважають. А поважають тільки тих, хто виконує свої погрози. І якщо не може виконати - то не загрожує, а мовчить і терпить. І вже, у всякому разі, не верещить і не матюкається як п'яна шалава.
Ось короткий огляд того, що я побачив цікавого за день. Залишилося лише додати, що справа наша праведна, ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.
Слава Україні!
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
