Шанс почати з чистого аркуша: Рейтерович розповів, чого чекати Україні від уряду Мадяра

Поразка Віктора Орбана на парламентських виборах в Угорщині відкриває вікно можливостей для перезавантаження відносин Будапешта з Києвом та Брюсселем. Керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович аналізує причини краху багаторічного режиму "Фідес" та оцінює шанси нової влади на демонтаж системи "ручного" управління країною. Докладніше про те, чи стане Петер Мадяр зручним партнером та які енергетичні важелі впливу зберігає Кремль — у матеріалі.

Перемога партії "Тиса" на парламентських виборах в Угорщині з таким відривом стала результатом поєднання кількох важливих факторів, які поступово накопичувалися, але проявилися особливо яскраво саме в останні тижні кампанії. Передусім йдеться про загальну втому угорського суспільства від Віктора Орбана. Його багаторічне перебування при владі, численні суперечливі заяви, неоднозначні політичні рішення, а в останні тижні апофеозом став візит Венса, який, імовірно, планувався як політичний бонус для Орбана, але фактично мав зворотний ефект.

На цьому тлі кампанія влади виглядала надмірно агресивною та майже повністю побудованою на негативі. У ній практично не було позитивного порядку денного — обіцянок розвитку, реформ чи покращення життя. Натомість основний меседж зводився до того, що "буде гірше", якщо виборці підтримають опозицію. Це, ймовірно, напружило багатьох виборців і змусило змінити свою позицію. Адже, як правило, кампанії виграють ті, хто робить ставку на позитив.

Ще один важливий фактор — це реакція суспільства на заяви про зовнішній вплив і можливі маніпуляції. Риторика про втручання, зокрема з боку США, і загальна напруженість навколо виборів могли налякати частину виборців щодо маніпуляцій чи фальсифікацій.

Саме тому явка на виборах в Угорщині стала рекордною. Особливо показово, що ця висока явка була зафіксована в тих регіонах і містах, де опозиція і раніше мала сильні позиції. Там відбулася активна мобілізація: люди комунікували між собою, виходили в публічний простір, фактично самі організовувалися, щоб забезпечити максимальну мобілізацію виборців. Це і призвело до того, що розрив виявився більшим, ніж прогнозували соціологи. Опитування загалом вказували на конкурентну боротьбу і навіть можливу перемогу "Тиси", але саме масштаб переваги став несподіванкою. І цей масштаб, що важливо, почав зростати саме після візиту Венса, який Орбан намагався використати як електоральний плюс. Але, в результаті вийшло навпаки.

Віктор Орбан уже офіційно визнав поразку, хоча й заявив, що переходить в опозицію і "ніколи не здасться". Відповідно, постає питання: що далі чекає на нього та його політичну силу, яка тепер опиняється в меншості в парламенті, і чи можливі щодо нього кримінальні переслідування. Такий сценарій є доволі ймовірним. По-перше, на це є запит в угорському суспільстві. По-друге, Петер Мадяр заявляв про намір якнайшвидше приєднати Угорщину до ключових європейських інституцій, пов’язаних із контролем за дотриманням верховенства права. Раніше у країни були з цим проблеми, тому, зокрема, може йтися про приєднання до європейських антикорупційних механізмів і прокуратури.

Рекомендуємо:

Хто б не переміг: Загородній пояснив, чому курс Угорщини навряд зміниться

У такому разі історії, які раніше стосувалися Орбана і були пов’язані з можливим незаконним отриманням коштів чи преференцій, можуть перейти в юридичну площину. Крім того, є питання і до людей з його оточення — так званих партійних "олігархів", чиї статки викликають підозри щодо їх походження.

Тому не можна виключати, що в перспективі проти Орбана можуть бути відкриті кілька кримінальних справ. Важливо підкреслити: не одразу, а саме в перспективі. Особливо якщо нова влада отримає конституційну більшість і зможе змінити правила — як виборчі, так і інституційні, адже за роки правління Орбан заклав чимало запобіжників, які ускладнюють такі процеси.

Якщо ці механізми буде демонтовано, не виключено, що йому можуть інкримінувати перевищення повноважень, антиконституційні дії чи інші порушення. Водночас це точно не швидкий процес. По-перше, у партії Фідес залишиться значне представництво в парламенті — орієнтовно 53-55 мандатів.

Рекомендуємо:

Кінець епохи Орбана та поворот у політиці Угорщини: Мадяр зробив низку заяв після перемоги на виборах

По-друге, Орбан зберігає вплив через медіа. Фактично одна з найбільших медіакорпорацій країни перебуває під контролем людей з його оточення і була вибудувана протягом багатьох років. Очевидно, що вона не працюватиме на користь нового уряду, а навпаки — діятиме проти нього.

Тому Орбан буде відбиватися, переводити все це у площину політичних переслідувань і намагатися, як я думаю, швидко повернути владу. Він розраховує на те, що в нового уряду щось не вийде і почнеться погіршення економічної ситуації. На цьому тлі Орбан може спробувати спровокувати дострокові вибори і повернутися. Звісно, це лише спроба, і не факт, що вона буде успішною. Якщо ж Орбана зараз, грубо кажучи, "затиснуть" кримінальними справами, йому буде не до активної політичної діяльності. Але те, що він намагатиметься це зробити, — очевидно. Тому багато залежить від того, наскільки вдало стартує нова влада. А саме від того, наскільки новий уряд зможе вирішити проблеми з інфляцією та іншими економічними викликами.

З іншого боку, якщо Європа розблокує кошти для Угорщини, а їх там чимало, і влада зможе ефективно їх використати, то загалом ситуація може стабілізуватися. У такому разі шанси Орбана повернутися до влади раніше, ніж за чотири роки, будуть мінімальними.

У зовнішній політиці, зокрема щодо України, очікуються більш прагматичні кроки. Петер Мадяр має доволі швидко його зняти блокування. Тут логіка проста: він їде до Європи розблоковувати фінансування для самої Угорщини. І, ймовірно, європейські партнери нагадають йому, що Угорщина свого часу погодилася виділити кредит Україні. Неважливо, чи це було за Віктора Орбана — держава взяла на себе зобов’язання, які згодом були фактично зірвані.

Тому, якщо Мадяр прагне нормальної комунікації з європейськими інституціями, йому як мінімум доведеться зняти цей блок. Я думаю, що він це зробить. Можливо, не одразу і з певними застереженнями або політичними поясненнями, але загалом це рішення має бути позитивним для України. Єдине, що потрібно враховувати: нова влада спершу має остаточно сформувати уряд і отримати всі повноваження. Лише після цього можна очікувати активних кроків і предметних переговорів на рівні ЄС.

Щодо двосторонніх відносин, то тут ситуація складніша. Мадяр — не подарунок, мʼяко кажучи. Однак у нас зараз є реальна можливість почати відносини з Угорщиною з чистого аркуша. Зрештою, Україна була готова йти на певні поступки і попередній угорській владі з окремих питань. Проблема була в тому, що Віктор Орбан постійно висував неадекватні вимоги.

Щодо енергетики і нафтопроводу "Дружба", то очевидно, в Угорщини наразі немає великого вибору альтернатив. Географія нікуди не зникла, існують чинні контракти, і відмовитися від них швидко складно. До того ж для частини угорського суспільства це питання не є принциповим — для людей важливіше, які ціни на паливо на АЗС.

Водночас я не виключаю, якщо Петер Мадяр зміцнить свої позиції і почне активно працювати в межах ЄС і регіональних форматів, зокрема Вишеградської четвірки, то альтернативи поступово з’являтимуться. Йому буде складно будувати тісні відносини з Росією, зважаючи на те, що вона фактично працювала проти нього під час виборів. Тому, ймовірно, він намагатиметься балансувати — не виглядати проросійським, але й підтримувати настільки тісні відносини з РФ, як це робив Орбан.

Наприклад, малоймовірно, що Мадяр поїде 9 травня до Москви. Окремо варто звернути увагу на атомну енергетику. Окрім нафтопроводу, в Угорщини є проєкти, пов’язані з будівництвом росіянами атомноїелектростанції, і саме їх перегляд може стати показовим. Якщо нова влада наважиться змінити або переформатувати такі домовленості, це буде сигналом про реальне дистанціювання від Росії. Тобто нафту ще можуть залишити як тимчасовий компроміс, але стратегічні рішення в енергетиці будуть індикатором курсу.

Щодо двосторонніх відносин України та Угорщини, то ключове питання — чи може нова влада з часом зайняти ту ж позицію, що й попередня. Такий ризик, безумовно, існує: найпростіший шлях — просто продовжити стару риторику. Але є кілька важливих моментів.

По-перше, значна частина угорського суспільства загалом нормально ставиться до України. По-друге, вибори вже показали, що риторика Орбана не принесла перемоги. Це означає, що повторення тієї ж лінії не є вигідним політично.

Тому, найімовірніше, за більшістю питань діалог буде конструктивним. Водночас тема вступу України до ЄС залишиться складною — тут на нас чекають непрості переговори. Але для початку важливо, щоб Угорщина розблокувала відповідні переговорні кластери. Після цього вже можна буде предметно обговорювати умови, які вона висуватиме.

Загалом це точно не буде легко, але сам факт можливості почати з нуля вже дає певний простір для оптимізму. Головне, щоб з українського боку були сильні переговорники, які розуміють, як правильно вибудовувати діалог з угорцями і досягати домовленостей.

Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред