Схожість Путіна і Ердогана: чому Україні небезпечно довіряти Туреччині

Турки хочуть вивезти українське зерно з портів. Турки хочуть собі знижку на 25%. Турки хочуть моделювати мирні переговори. Як багато Туреччини…

Турецький міністр зустрічається з Лавровим і вторить російським наративам про те, що санкції – це погано. Повторює російську пропаганду, що санкції проти Росії посилюють світову продовольчу кризу.

Це неприємно. Неприємно, і не більше того, адже не турки запроваджували санкції, а, значить, їхня думка нікого не хвилює. Але неприємно.

Зате паралельно дивишся на графік турецької ліри, яка продовжує летіти в прірву, – і стає приємніше.

І хто знає, чи пов'язані ці події…

Важливо розуміти одне.

Коли Путін будує російський світ і намагається відновити імперію – це б'є по економіці.

Коли Ердоган будує тюркський світ і намагається відновити імперію – це теж б'є по економіці.

По економіці Росії б'ють санкції Заходу, тому що Путін вирішив, що він – великий історик і воєначальник, і напав на Україну. Історик із нього так собі. Воєначальник – ще гірший.

читайте такожЯк Німеччина і Франція збираються умиротворити Путіна, кинувши йому в пащу Україну

По економіці Туреччини б'є політика Ердогана, який не дає центральному банку працювати незалежно, адже він вирішив, що він – великий макроекономіст. Але макроекономіст із нього поганенький. І от уже в Туреччині інфляція 73% (в 5 разів вище, ніж в Україні під час війни), і курс ліри летить у прірву.

Чому це відбувається? Тому що обидва – імперці. І обидва будують імперії на чолі з імператором. А, значить, немає стримувань і противаг. І у Путіна це вилазить у війну, і, навіть незважаючи на те, що центральним банком управляє професіонал, економіка страждає. А у Ердогана – вилазить в інфляцію, навіть якщо війни він поки що веде локальні і не потрапляє під масовані санкції, та економіка страждає.

читайте такожЧому запанікувала і метушиться Росія

Причина завжди одна. Відсутність демократії. Відсутність контролю. Відсутність працюючих інститутів. Саме тому так важливо зберігати демократію.

І саме це робить Туреччину вкрай ненадійним союзником, який може розвернутися в будь-який момент на 180 градусів. Так, зараз Путін і Ердоган зіткнулися в Сирії та Лівії, на Кавказі та Азії, в Криму. Але це зіткнення однакових людей, вони борються за владу і вплив. І їх нічого не стримує. Ні думка народу. Ні цінності.

І чи не захоче Ердоган зрадити Україну в той момент, коли йому буде зовсім важко – не відомо. І так, ми можемо змиритися зі знижкою на зерно в 25%, тим більше, якщо турки самі будуть вивозити зерно з наших портів. Але чи можемо ми довіряти такому союзнику? Чи можемо ми розраховувати на нього, знижуючи безпеку наших портів?

читайте такожПерелом у війні з Росією: чому Німеччина і Франція бояться перемоги України

У Ердогана величезні проблеми. В економіці. Туреччина може стати наступною доміношкою в ланцюгу світової кризи. А ще у Ердогана скоро вибори. І султан може на них програти. На що Ердоган готовий піти заради перемоги? Чи готовий він заради цієї перемоги здати Україну? Або поки він просто відчайдушно хоче перекрити дефіцит валюти в країні, заробляючи на українському зерні і російських олігархах?

З диктаторами ніколи не знаєш. Вони дуже дорого обходяться власним громадянам. І не є передбачуваними партнерами. Особливо якщо кожен із них будує свою імперію на піску з імперій минулого, що розсипалися, і думає, що ви належите йому. Проблема з цими диктаторами…

Сергій Фурса, інвестиційний банкір, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред