Усі коментують підсумки візиту Сі Цзіньпіна в Москву. Я півдня все уважно читав і слухав. І нічого не зрозумів. Кажуть, пишуть, пишуть, кажуть ... а головного ніхто так і не сказав: Буде Китай поставляти зброю і боєприпаси Путіну чи ні? Я розумію, що цього напевно ніхто не знає. Ну, а раз так, то навіщо стільки букв і слів? Все інше - не має зараз ніякого значення.
Скільки Путін нафти і газу китайським купцям продасть задешево? Яка нам різниця? Ми на це ніяк вплинути не можемо і нам від цього не холодно, ні жарко. Росія не вчора стала сировинним придатком. Тільки раніше (і сто, і двісті років тому) вона була сировинним придатком Заходу. А тепер буде - Китаю. Але що це змінює для самої Росії? Раніше високотехнологічну продукцію вона завозила з Європи, а тепер буде завозити з Китаю. Але ж як не крути: завозити, а не вивозити.
І тому мені незрозуміла ця похоронна інтонація: Росія стала сировинним придатком! А раніше вона чим була? Центром інновацій, чи що? Не бачу причин для якихось радикальних висновків. Все цілком логічно і передбачувано: якщо Захід відмовляється купувати у сировинного придатка сировину, то сировинний придаток не стане ж від цього Кремнієвою долиною? Як все життя був сировинним придатком, так і буде. Тільки тепер у нього покупці будуть інші. Але сам він від цього не зміниться!
Ще дивуються якимось картами з китайськими назвами російських міст на Далекому Сході як доказ якихось там територіальних претензій Китаю і т. д.
Так я скільки живу на цьому світі, стільки про ці карти і чую. Як друкував ці карти Китай п'ятдесят років тому, так і друкує. Теж, відкрили Америку. Я з дитинства їх пам'ятаю. Уже тоді нас по телевізору лякали цими картами.
Так-так, дітки: були часи, коли Китай вважався мало не головним ворогом. Нарівні з американськими імперіалістами та західнонімецькими реваншистами…
Що ж стосується моїх вражень від візиту, то у мене є навіть не питання, а якесь здивування: я прокинувся, тільки зуби почистив, а Сі вже полетів. Це як це? Адже тут як все було: нам весь попередній тиждень щосили розповідали про триденний візит китайського лідера в Москву. З 20 по 22 березня. Раз, два, три дні. Три!
Що ж ми маємо в результаті? Сі Цзіньпін приземлився в Москві в понеділок о 13:00, а полетів о 8:00 в середу. В принципі, він міг полетіти ще ввечері у вівторок, оскільки тепер уже ясно, що в середу ніяких зустрічей, переговорів і бесід "тет-а-тет" у нього не було. Тобто візит тривав півтора дня. Замість запланованих трьох!
Китаєць підірвався і полетів рано вранці в середу. Не знаю як вам, а, як на мене, так щось тут не те. Не попрощався красиво, не обнявся з другом Пу, не помахав ручкою з трапа літака... якось це не по-людськи. Ні? Може образився на щось? І якщо образився, то на що йому ображатися? Ворвань з пенькою йому обіцяли скільки хочеш, про любов і дружбу розповіли, чого не вистачає, милий чоловік?
А не вистачає згоди війну закінчити. Згідно з китайським планом: поважаючи Статут ООН та принципи суверенітету та територіальної цілісності. Сі Цзіньпін хотів розвинути свій успіх з Іраном і Саудівською Аравією і знову втерти носа американцям. Тобто показати їм, як треба дійсно боротися за мир у всьому світі. А тут його Путін взяв і обламав. Як тут не образитися?
Wall Street Journal писала минулого тижня, що після візиту до Москви Сі Цзіньпін збирається зателефонувати Зеленському. Навряд чи це були порожні газетні фантазії. Напевно у них був якийсь серйозний інсайд. І це вкладалося, мабуть, в логіку самого Сі: я приїду, нагну Путіна, змушу його припинити війну і вивести війська, а потім зателефоную Зеленському і розповім йому, що йому потрібно зробити в обмін на це.
А тепер як телефонувати в Київ? З чим? Цей баран Пу уперся рогом і не хоче закінчувати цю безглузду і шкідливу для всіх (а для Росії - тим паче) війну. Він просто здурів. Неможливо вести переговори з людиною, яка діє нераціонально.
І зрозумівши це, Сі Цзіньпін зібрав дрібнички і вранці, поки холодно, поїхав в аеропорт. А чого даремно час втрачати? Не хоче - не треба. Неможливо врятувати того, хто не хоче врятуватися. Нехай його тепер роздовбають. Амінь…
Ось такі мої фантазії, якими я поспішаю з вами поділитися. А Україна і Захід його точно роздовбають. Сьогодні Путін вже розконсервував танки Т-54, які ще товариш Сталін робив. Це вже край... далі тільки тачанки і шабельні атаки. А там вже і македонська фаланга не за горами…
Так що справа наша праведна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
